Засновник «Епікуру» Алекс Коваленко розповів про Володимирську птахофабрику та розбіжності у поглядах з Добкіним

Алекс Коваленко, засновник бренду «Епікур»‎ – представник нового покоління українських підприємців, який будує бізнес на непорушних цінностях та прогресивних підходах. 

Коваленко разом із такими бізнесменами, як Володимир Поперешнюк, В’ячеслав Климов, Ігор Гуменний та Андрій Федорів, створюють нову бізнес-спільноту у країні та формують імідж України на міжнародній арені, інформує Forbes.ua.

Коваленко починав із пивного бізнесу, побудувавши одну з перших крафтових пивоварень, та відкрив ресторан «Старгород», який знають далеко за межами України. Десять років тому він увійшов до м’ясного бізнесу та повністю змінив стандарти галузі, запустивши виробництво курятини без антибіотиків. 

Попри складнощі та палиці в колеса від конкурентів, «Епікур» став національним брендом і зайняв 20–30% ринку серед брендів курятини в торгових мережах, запропонувавши покупцеві продукцію «без усілякої дряні», як любить висловлюватися сам Коваленко. 

Але, на жаль, в Україні вести бізнес все ще досить складно – доводиться боротися з бюрократією та підступами конкурентів. Алекс Коваленко відверто розповів про правила ведення бізнесу в Україні, боротьбу з монополістом та конфлікт із сім’єю Добкіних.

Ви 20 років у бізнесі. Як за цей час змінилися стандарти ведення бізнесу в Україні?

Я сказав би, що саме бізнес змінює країну. Простий приклад: скільки держава фіскальними методами не намагалася зменшити кількість готівки в обігу, результату було мало.

А прийшов monobank з інноваційним рішенням – і люди просто почали активніше використовувати картки, бо це легко та кайфово. Ми ламаємо застарілі радянські бізнес-шаблони та створюємо нову культуру, нові стандарти. Я побачив, що є достатньо людей, для яких важливою є якісна, здорова їжа, і створив для них відповідні стандарти якості на виробництві. 

Так з’явився «Епікур» – не лише бренд, а й філософія ведення бізнесу. Для мене цінності варті більше за гроші. Тому я формую стандарти бізнесу з огляду на ці цінності і йду в бізнесі з партнерами, з якими цінності збігаються.

Саме підприємці створюють нове у нашій країні. Адже ми сплачуємо податки, створюємо робочі місця. За 20 років підприємницької діяльності я створив або зберіг понад 2000 робочих місць, запущені чи розвинені мною бізнеси заплатили податків далеко за мільярд гривень, можливо, мільярди.

У грудні 2021 року бренд «Епікур»‎ отримав нагороду «Лідер змін» від Спілки Українських Підприємців за вирощування курячого м’яса без антибіотиків. Що ця нагорода означає для вас?

Це почесна нагорода і я гордий, звичайно, за всю свою команду. Вся справа у стандартах ведення бізнесу. Проблема у тому, що 80% антибіотиків у світі використовують у сільському господарстві. 

Спричинений цим розвиток стійких бактерій ООН визнав глобальною загрозою людству. У Європі давно почали застосовувати інші стандарти виробництва. Ми перенесли ці стандарти на виробництво курятини в Україні, стали трендсеттерами та повністю змінили правила гри на цьому ринку. Це важливий крок у ланцюжку кроків до продуктів «без усілякої дряні». 

Покупець – акціонер свого майбутнього. Коли він повірив і «проголосував» своєю гривнею, то дав сигнал ринку. Коли він робить вибір усвідомлено, то створює майбутнє для себе і майбутніх поколінь.

Як це прийняв ринок – люди, конкуренти та торгові мережі?

Багато торговельних мереж вважали, що для людей важливіша ціна, але на прикладі «Епікур» переконалися, що існує великий сегмент людей з усвідомленим вибором. Люди готові трохи більше платити й купувати продукт, вирощений «без усілякої дряні». 

Оскільки ціна все-таки важлива, ми поставили собі планку: до +25% масмаркету, аби зробити здорове харчування доступним. Конкуренти спочатку намагалися деструктивно перешкоджати, а тепер намагаються наслідувати. 

Але наша конкурентна перевага не скільки у відсутності антибіотиків, скільки у кредиті довіри. Його складно та довго отримувати, але легко та швидко втратити. Бути «трушним» – ключова «Епі»-стратегія.

«Епікур» – це не перший ваш проєкт. Із чого починали та як зайнялися виробництвом курятини?

Я починав у 2000-му як керівний партнер компанії, що спеціалізується на юридичному та фінансовому консалтингу. Але справжнім початком у бізнесі я вважаю запуск у 2005 році ресторану-пивоварні «Старгород» у Харкові. Інвестор проєкту – Ігор Гуменний (UBC Group), якого я називаю своїм бізнес-татом. 

Ігор на той час сфокусувався на проєкті пивних охолоджувачів, на певний час заморозив фінансування розвитку мережі «Старгород» і не став інвестором у запропонованому мною проєкті крафтової пивоварні. Тому я вийшов зі «Старгорода» і на деякий час перемкнувся на девелоперські проєкти за участю іноземних інвестицій. Тоді Україна увійшла до пʼятірки найпривабливіших країн для комерційних девелоперських проєктів. 

І на початку 2010-х вже за свої гроші паралельно запустив крафтову пивоварню з Олександрою Рудь та скуповував у міноритаріїв контрольний пакет «Володимир-Волинської птахофабрики» з Марком Добкіним.

Тож вас можна назвати піонером крафтового пивоваріння в Україні?

Так, це була одна з перших крафтових пивоварень. Вона переросла у великого локального гравця цього ринку – Red Cat Brewery із власною мережею з 70 магазинів крафтового пива PivoBank. Мою частку в цьому бізнесі викупив партнер, коли я вирішив сфокусуватися на «Епікур». До того ж, ми робимо своє безалкогольне пиво «ЕПІ» на контрактних умовах у Red Cat Brewery.

Які плани «Епікур»?

З самого початку в бізнес-моделі «Епікур» – виробництво харчових продуктів «без усілякої дряні» за нашими технологіями та стандартами на кількох виробництвах у різних партнерських моделях. Тому що багато хороших виробництв недозавантажені і водночас із різних причин залишаються у сегменті комодітіз, без відмінностей і додаткової цінності. 

Ми розпочали з курятини та з «Володимир-Волинської птахофабрики» і тепер налагоджуємо технології вирощування курятини та індичатини без антибіотиків та виробництво різних «чистих» продуктів відразу на чотирьох виробництвах. Це ми робимо в колабораціях з виробниками та співінвесторами – так швидше та вигідніше всім. А свої акції у виробничій компанії продаю, щоб інвестувати у технології та розвиток нових продуктів, проєктів та foodtech-проєкт.

«Володимир-Волинську птахофабрику» пов’язують із Михайлом Добкіним.

Він став одним з акціонерів два роки тому внаслідок успадкування та реструктуризації фабрики після несподіваної смерті його батька Марка. Наявність такого акціонера як Михайло і підштовхнула мене до продажу. 

Ми маємо різні погляди на ведення бізнесу, різні цінності. Наразі у мене та моєї родини прямо й опосередковано 34% і по 33% – у сімей Михайла та Дмитра Добкіних (для мене незрозуміло, як «за бортом» опинилися дружина Марка Маша та їхній маленький син Толік, але там були суди та повної інформації у мене немає, щоб коментувати). 

Я одразу запропонував, аби хтось із нас викупив у іншого акції виробництва. Продовження історії не можна назвати цивілізованою діловою практикою, і від того, як проявить себе судова система, залежатиме і мій інвестиційний настрій в Україні. 

А бренд «Епікур» продаєте? Чи що з ним далі?

Якщо колись і буду продавати, то підприємцю з цінностями. Ця «Епі»-історія вже розвивається ширше, ніж просто «Кур». За нашу «трушність» люди дали свою довіру і попросили інші продукти «без усілякої дряні».

Наприклад, вони самі попросили індичку, яку я вважаю суперфудом та «новою яловичиною». В індичатині практично немає холестерину, за умов правильного вирощування немає таких наслідків для екології, як від корів. 

Мета – щоб здорове харчування було доступним, зручним, смачним та економило час, а люди були щасливими. Ми вивчаємо різні напрями, експериментуємо з різними продуктами та проєктуємо нові сервіси. І для них ми розробили зонтичний бренд «ЕПІ ХЕПІ», адже без здоров’я не може бути щастя.

Прикро, Україна та ми як нація вирощуємо економіки країн світу, купуючи їхні товари. Але якщо ми купуємо французьке масло, то добрі дороги будуть у Франції. А можна купувати хорошу продукцію у тих же «Молокії» та «Еконії», корм для вихованців від «Кормотех», замовляти доставлення в Rocket, аби гроші залишалися всередині країни на її розвиток. 

Але бізнесу для цього потрібно створювати продукти, яким люди будуть довіряти. І це моя бізнесова, соціальна та відповідальна місія – зробити на українських виробництвах продукти, яким можна довіряти. Де цінність товару вища, ніж ціна.