Вовчак-Волинська Січ: пам’ятати минуле, щоб зберегти майбутнє

Історія циклічна. Сучасні ексвійськові пліч-о-пліч зі своїми побратимами відновлюють історичний комплекс Вовчак, що в Турійській ТГ, для збереження історії і пам’яті про національну визвольну боротьбу.

Про це та інші аспекти функціонування історично-меморіального комплексу журналістам БУГу розповів директор Андрій Полячук.

Чому Вовчак має важливе значення для українців?

Це місце під час Другої світової війни було таємним. Саме тут у 1942 році, формувалася Українська повстанська армія (УПА), яка боролася за незалежність України. Упівці воювали проти німців, радянщини і всіх, хто зазіхав на нашу свободу. Це місце наповнене духом боротьби і незламності.

Унікальність Вовчака в його природному розташуванні. З одного боку – густі ліси, з іншого – непрохідні болота. Так звані “Вовчелози”.Це робило його практично недоступним для ворога.

Військова інфраструктура тут була добре організована. Упівці побудували розгалужену систему окопів довжиною до 9 кілометрів. Також були зведені «стійки» – укріплені пункти спостереження. Перша стійка передавала інформацію другій за допомогою телефонного зв’язку. Це дозволяло швидко реагувати на ворожі атаки. Лише уявіть: в умовах війни вони проклали телефонну лінію.

Загалом, яке значення Вовчак мав для українського визвольного руху?

Вовчак – це не лише військова база, це колиска повстанського руху. Тут готували майбутніх командирів, які очолювали загони, організовували оборону та боролися за незалежність. Саме тут народжувалася ідеологія українського націоналізму, яку несли в маси. Повстанці розуміли: вони б’ються не просто проти ворога, а за майбутнє України. Єдина мета їхньої боротьби – незалежність Батьківщини. Вовчак став її символом.

Пане Андрію, раніше ви зазначали ,що це була навчальна база, а чи велись тут активні бойові дії?

У цій місцевості відбулося два значущі бої. Перший — це бій із німцями з боку Свійчева, який досліджував Ярослав Антонюк. Це була велика боротьба, в якій загинули 18 повстанців, однак їм вдалося відбити навалу німців. Другий бій — з червоними партизанами, які були частиною Сумського загону, пізніше відомого як “ковпаківці”. Після того, як німецькі війська були витіснені, червоні партизани почали діяти на території Вовчака.

Чи є свідчення, що  в національно-повстанському русі брали участь жінки?

Є кілька джерел, які підтверджують участь жінок у боротьбі. Одним з таких є спогади упівки Коханської, яка була присутня на Вовчаку і розповідала про діяльність жінок в УПА.

Також можна звернутися до літопису УПА, в якому згадуються жінки, що брали участь у боротьбі. Серед відомих осіб — Ганна Йонівна Зелена (псевдо Гива), яка була зв’язковою Клима Савури, командувача УПА-Північ.  Тоді їй було 14 років, і вона вже була зв’язковою й володіла серйозною інформацією. Її історія є частиною фільму «Шлях поколінь», який знімався на Вовчаку.

 Жінки  УПА часто виконували функції розвідниць і зв’язкових, що було важливо для успіху операцій, яких проведено чимало.

Чи проводяться дослідження або археологічні розкопки на Вовчаку? Як відновлюється історична правда урочища?

З 2015 року відновлюється територія, проводяться розкопки та дослідження. Місцевий цвинтар, будинки, які були на Вовчаку, а також деякі археологічні знахідки, такі як гільзи, осколки та залишки від мінометних  мін, збереглися.

 Нам залишилось дуже мало, адже до цього, місце було оброблено “чорними” археологами, які багато чого вивезли і знищили. На жаль, для історії ці речі назавжди втрачені.

Розкажіть, як відбувався процес відновлення? Які етапи вже пройдені і які труднощі виникають?

Все почалося, як спільна ініціатива після подій Майдану. Наш друг і наставник, колишній директор, нині вже покійний Василь Мазурик, “відкрив нам очі“ на важливість Вовчака. Це був спільний волонтерський проєкт, до якого долучилися і ветерани Майдану, і місцеві мешканці.

Труднощі були вагомі: територія — це ліс,  складна інфраструктура. Але поступово  ми почали з відновлення музею, потім збудували храм, відновили будиночки, збудували сцену та інші об’єкти, які зараз доступні до огляду та відвідин.

Хто вам допомагає в цьому процесі? Чи є підтримка з боку громадських організацій або ж благодійників?

Загалом відновлення Вовчака – суто волонтерський проєкт. На початку допомогу надавали ідейні люди з Майдану. Згодом долучилися місцеві ради, обласна рада та благодійники.

З 2022 року ми отримуємо фінансову підтримку від Володимирської, Ковальської та Нововолинської міських рад, що дозволяє утримувати та відновлювати територію.

Розкажіть, які об’єкти входять до складу Вовчака і що вже відновлено?

На сьогодні до складу урочища входять кілька важливих об’єктів, зокрема будиночки та сцена, які стала символом української ідентичності. Окремо варто згадати криївку, або казарму, яка є частиною історії цього місця.

Криївка для Волині — це незвичне явище, оскільки, якщо  почнеш копати криївку, то швидше за все викопаєш криницю (жартома розповідає пан Андрій – ред.).

Це напівбліндаж, колись використовувався,  як казарма. На Вовчакові подібні будівлі були розташовані по всьому лісі. Сцена в урочищі є елементом відновлення української культури. Вона допомагає донести ідею української ідентичності, традицій та культури. Це місце, де ми проводимо культурні заходи та зустрічаємо важливих гостей.

Наскільки активно люди зараз відвідують урочище “Вовчак”? Чи спостерігається  зростання інтересу до цього місця за час повномасштабного вторгнення?

За крайні три роки,  ми спостерігаємо значне збільшення відвідуваності урочища. До початку війни було певне коло людей, які цікавилися цим місцем — шкільні групи, фестивалі, тематичні заходи.

Хочу зазначити, що після початку російсько-української війни ми очікували зменшення інтересу, але насправді сталося зворотне. Коли українці стикаються з зовнішньою загрозою, ми починаємо об’єднуватися, звертатися до нашої історії та культури. Вовчак став важливою частиною цього процесу, люди почали активно приїжджати, в тому числі вчителі та школярі.

Чи співпрацюєте ви з освітніми закладами, і чи є плани на розширення туристичних маршрутів або екскурсій?

Співпраця з освітніми закладами є досить продуктивною. У 2024 році до нас приїхали чимало шкільних груп, як, наприклад, 550 дітей з міста Вараш, в рамках освітньої програми з предмета захисту України. Крім того, Волинський національний університет також регулярно організовує виїзди для своїх студентів.

Хотів би відзначити окремо освітні заклади, які релоковані на захід з Донецької, Луганської областей. Для нас приємно їх приймати в себе в гостях, адже історія у нас спільна. 100 років тому активні бойові дії за визволення йшли на наших землях, а зараз, на превеликий жаль, на сході України. 

Ми бачимо великий потенціал у цьому напрямку і прагнемо продовжувати співпрацю з навчальними закладами для популяризації нашої історії серед молоді та розвитку здорового патріотизму.

Плануємо розширювати історичні маршрути та активніше залучати молодь до екскурсій та вишколів.

Хочу акцентувати, що наша молодь дуже класна, неймовірна, вони просто фантастично талановиті! І коли говорять про те, що наша молодь якась не така, не вірте в це. Наша молодь така, яка потрібна, і наша молодь буде рухати цю країну вперед!

На території історичного комплексу Вовчак похоронений попередній директор Василь Мазур, чи могли б ви розповісти про його вклад в існування Вовчака загалом?

Скажу так коротко. Це наш, як ви правильно зазначили, ідейний наставник, це наш натхненник, це людина, яка взагалі прищепила нам любов до цього місця (з сумом на очах зазначає пан Андрій – ред.).

Багато хлопців, які боронять нашу землю, вдячні Василю Мазурику за його вишколи, які пройшли на Вовчаку. Адже у 2022 році взявши до рук зброю, вони знали, що з нею робити.

Сам Василь Васильович теж став на захист України в перший день, як і всі ми співробітники цього комплексу. Згодом, за рішенням військового керівництва частини, де захищав країну, повернувся додому. Однак надалі переймався долею побратимів і дуже боявся зими, так і казав: ”Бо хлопцям холодно”. На жаль, він її не дочекався і помер у листопаді 2023 року….

Така людина, як він, народжується, мабуть, один із тисячі та раз в століття. Дуже шкода, що його з нами нема і це непоправна втрата для Вовчака, і ніхто з нас не зробить його кращим, аніж планував Василь Васильович. Це для нас стало  величезним ударом…

Я дізналась про вас за рекомендацією. Розкажіть нашим читачам, як сюди потрапити?

Все дуже просто! Ви заходите в Google, просто вводите «Історико-культурний комплекс «Вовчак-Волинська Січ», або просто урочище «Вовчак». Знаходите номер телефону, за ним дзвоните мені і ми домовляємося з вами про зустріч.

Додам, що ми присутні в усіх соціальних мережах. Якщо це стосується суто вишколів, то ми завжди оприлюднюємо інформацію, долучаємо до неї анкети, щоб пройти відбір на вишкіл.

Головний критерій – бути старшим, аніж 14 років від народження, і відповідно вже тоді ми будемо з вами працювати. Для екскурсій немає вікових обмежень. Звісно ж, для соціально незахищених верств населення, діють 100% знижки.

Ми завжди готові до співпраці, завжди на зв’язку.Тому запрошуємо до нас і завжди чекаємо в гості.