Таня Терешко: Жодного дня без олівця
Молода нововолинська художниця, веб-дизайнер Тетяна Терешко у розмові з журналістами “БУГу” поділилася власними досягненнями, мистецькими планами та вподобаннями.
Танік, як називають її друзі, займається фрілансом та благодійністю. Мала бути фармацевтом, але все ж пішла проти бажання батьків і вступила в університет вчитись художній майстерності. Зараз опановує уже іншу професію – веб-дизайн і вважає, що художник не має права сидіти без діла.
– Розкажи як ти прийшла у мистецтво, як розпочиналась твоя художня діяльність і коли?
– Малюванням я почала займатись зі школи, моя вчителька привела мене в художню школу. Тоді мої батьки думали що це тимчасове не серйозне захоплення. Мені було 12 років, для початку навчання це пізно, адже, зазвичай, в цьому віці діти уже знають чого хочуть і уже над цим працюють, – чи то співають чи то танцюють. Алла Леонідівна була моєю першою викладачкою, і я дуже рада, що саме вона мене навчала.
– Коли прийшов час вибирати яку професію опановувати після школи, чи були вагання? Як до твого захоплення ставились батьки?
– На рахунок цього було багато суперечок, адже батьки не вважали художню діяльність спеціальністю, для них це, швидше, хобі. “Хочеш малюй, але потрібно мати нормальну роботу”- ось так аргументували.
Мої рідні хотіли щоб я була фармацевтом, та я наполягла на своєму.
– Чи не шкодуєш про власний вибір уже сьогодні коли ти опанувала спеціальність художника у виші?
– Насправді, буває таке, що шкодую – хочеться все кинути і розпочати щось інше, але такі періоди минають.
– Ти закінчила СНУ ім. Лесі Українки з червоними дипломом, тобі було легко вчитись? Під час навчання ти презентувала свої роботи?
– Так, справді мені було досить легко вчитись, не було купи непотрібних предметів як у школі. На початку ми вчили основу основ – академічний рисунок, далі я обрала окремий напрямок – дизайн.
Під час студентських років я мала можливість брати участь у спільних проектах разом із творчими особистостями нашого вишу. Я також долучилася до благодійного руху “серце до серця”. У Нововолинську були спроби проведення арт-вечора, де ми проводили майстер-класи по різним технікам хенд-мейд, відбувались літературні читання, виступали музичні гурти. Мені дуже хотілось зробити щось для нашої творчої молоді і маю нові ідеї.
– Чи пробувала ти себе у інших сферах мистецтва?
– Не так давно я почала займатись музикою, вже вмію грати на гітарі, підтягую сольфеджіо. Я взагалі вважаю, що у творчості не можна обмежуватись на чомусь одному, потрібно щось пробувати нове, поєднувати, щоб вміти мислити ширше.
– Яка із твоїх ідей була лягла в основу дипломного проекту?
– Я створювала ілюстрації до навчальної книги “Трудове навчання” для дітей 3-го класу. Про це мене попросив сам автор підручника професор Веремійчик Іван. На перший погляд здається легкою втілити таку ідею, але це зовсім не так. Адже потрібно було враховувати специфіку дитячої психології, фізичні особливості. Але все вдалось, книга вийшла і по ній вчаться діти.
Я не була найкращою студенткою, в нас були набагато талановитіші особистості.
– Якій техніці живопису ти віддаєш перевагу?
– Зараз я планую втілити в життя роботу, де поєднаю вишивку гладдю та графіку. В планах є декілька проектів, і це, швидше, не живопис, а декоративно-прикладне мистецтво.
Планую до дня міста зробити виставку “етюди Нововолинська”, намальовані з натури. Це дасть можливість познайомити із особливостями шахтарського міста велику аудиторію.
Один мій товариш дав ідею намалювати породу із терикона шахти, адже багато хто уявлення не мають що це таке..
Я б хотіла, щоб наші художники більше малювали саме етюди, це дуже розвиває окомір та набиває руку, дає можливість краще відчувати колір та працювати якісно та швидко.
Після цієї розмови я сідаю на велосипед та їду по околицям міста проглядати місця для майбутніх етюдів. Я вважаю, що художник не повинен сиділи без діла – жодного дня без олівця, щоб розвиватись і рухатись далі.
– Ти зараз працюєш?
– Я фрілансер, на замовлення оброблюю світлини у фотошопі, створюю макети в ілюстраторі, працюю в 3-d max. Продовжую малювати і далі вчитися. Другий рік опановую професію веб-дизайнера у комп’ютерній академії “ШАГ”. Ця спеціальність мене зацікавила, адже це можливість втілювати вартісні проекти, це зараз дуже актуально і вигідно.
Раніше я викладала образотворче мистецтво в освітньому центрі “Індіго” та у нашій місцевій школі мистецтв.
– Ти уже щось створювала по веб-дизайну?
– Зараз ще дороблюю проект – сайт-портфоліо, написаний мною особисто, займаюсь, на разі, наповненням контентом.
Також планую створити сайт для Нововолинського історичного музею.
– Намальована картина чи веб-графіка?
– Для кожного покоління своє. Жива робота художника ніколи не відійде в небуття, я в цьому впевнена. Люди люблять живі картини.
– Нещодавно у Нововолинську відкрилась твоя персональна виставка. Чому в центральним образом у твоїх роботах постає саме жінка?
– Бо я жінка. Ці роботи близькі мені. До речі деякі роботи уже продані.
– Ти брала участь у нововолинській благодійній ярмарці? Тебе хтось запросив чи ти сама виявила ініціативу?
– Я із задоволення долучаюся до благодійних проектів. Раніше займалась волонтерством, в межах проекту “серце до серця” я працювала із дітками-інвалідами, з ними було дуже цікаво працювати, адже це дуже талановиті люди.
Оля Івашко, інтернет – видання “БУГ”
