Павло Марходей: “Професор просив допомагати йому, бо без нас донька не справиться”
У дев’ятирічної Кароліни Марходей з нашого міста вроджена недуга, яка далася взнаки, коли їй ще не виповнилося і півтора року.
До тих пір, як і більшість здорових діток, вона добре розвивалася, і її батьки навіть не здогадувались про хворобу – у дев’ять місяців мовила перші слова, у рік і трохи – самостійно пішла, – пише Слово Правди.
Біда підкралася зненацька – маленька дівчинка, яка вже потроху вимовляла деякі слова, одного дня перестала говорити. Так тривало кілька днів, тиждень… Така її поведінка насторожила рідних і вони повезли її до місцевих медиків, але ті, оглянувши дівчинку, не виявили у неї ніяких відхилень у розвитку. Трохи худенька, як на свій вік? Мало реагує на те, що її питають? Не говорить? Можливо, щось злякалася чи пережила якесь нервове потрясіння – усе це минеться, лікарі порадили чекати до двох років. Але коли цей час минув, дива не сталося. Кароліна не тільки мовчала, а й гірше рухалась, майже не ходила, самостійно не їла, не вдягалася, без маминої допомоги зовсім нічого не робила.
Батьки не опускали рук і возили дівчинку в медичні заклади – у Луцьк, Львів, Харків, Київ. Тамтешні лікарі, кожен по-своєму, приписували пігулки, масажі, які мали б допомогти, але все безрезультатно. Та і діагнози ставили також різні, хоч бачили, що її розвиток майже припинився і вона стала зовсім неповносправною. А у чотири роки обласні лікарі визнали дівчинку інвалідом дитинства. Про це у редакції розповів тато Кароліни Павло Марходей, котрий прийшовсюди, щоб через газету подякувати усім добрим людям, які відгукнулися на їхню біду, бо тепер з їхньою допомогою Кароліна може лікуватися у Дніпропетровському науково-дослідному інституті реабілітації дитини і сім’ї, який очолює академік, доктор медичних наук, професор Вагіф Рахманов – він і взявся допомогти нашій землячці, хоч і видужання гарантує тільки на 30 відсотків, бо вже занадто багато втрачено часу.
Американець відшукав для Кароліни діагностичну клініку
Про хворобу доньки Марходеїв довідався їхній колишній сусід Олександр Шпитальник, котрий уже давно виїхав в Америку і проживає із сім’єю у Нью-Йорку, а його дружина працює там лікарем. Детально розпитавши про недугу, вони знайшли у Харкові клініку при науково-дослідному інституті, де вивчають генетичні хвороби, і рекомендували у ній обстежити дівчинку. Це батьки і зробили. Порівнюючи інші медичні заклади, які колись об’їздили, були приємно вражені: за півдня доня здала понад десяток різних аналізів та пройшла стільки ж діагностичних обстежень, а коли боялась, плакала і кричала, медики заспокоювали, втішали, водили за руку, як треба, то і носили. «Якщо десь є зразкові медичні заклади, то це один з них», – згадує Павло Миколайович.
За місяць із Марходеями через скайп зв’язалися медики з цієї клініки, сповістили причину хвороби їхньої доньки і рекомендували лікування у Дніпропетровську, у відомого професора Вагіфа Рахманова, який має добру практику. Але перш, ніж їхати туди, призначили їй деякі препарати, бо окрім головної недуги виявили побічні – від сильних медикаментів, які приймала Кароліна, постраждали шлунок і печінка. Отож поїздку на трохи довелося відкласти.
Де лікують голками, гіпнозом і танцями
До професора Вагіфа Рахманова Марходеї потрапили не відразу – до нього у чергу за рік записуються, хоч він у день лікує до сотні хворих дітей з усієї України і навіть з-за кордону. Коли ж прийшла їхня черга, оглянувши Кароліну, лікар невтішно розвів руками: надто пізно привезли, з такою хворобою головне не запізнитися і розпочати лікування до чотирьох років. Їхати додому? Батьки не здавалися і наступного дня знову прийшли на прийом. І, вочевидь, ця їхня наполегливість та сильне бажання хоч трішечки полегшити страждання своєї кровинки та зробити її життя повноцінним, таки подіяла на Рахманова і він погодився допомогти. Але застеріг: лікування буде тривалим, можливо, і постійним, і батьки робитимуть усе, що він скаже. Ті погодилися.
Перший курс тривав 20 днів – до обіду процедури у клініці, опісля Марходеї їхали на квартиру, яку винаймали на час лікування. До слова, ціни на житло у Дніпропетровську високі та й саме лікування вимагає значних коштів.
Як лікує відомий не тільки на всю Україну Вагіф Рахманов? Виявляється, без медикаментів, а до кожного маленького пацієнта, хоч він допомагає і дорослим, знаходить особливий підхід. Одним ставить голки, іншим – за власною методикою робить масажі, вчить по-новому рухатись і ходити на уроках музикотерапії.
«Дивна техніка, і якість особливі у цього професора методи», – так думали не тільки Марходеї, а й більшість батьків, які спостерігали за його діями і поведінкою своїх дітей. Попервах Кароліна також була емоційною, збудженою, її важко було втихомирити. Але так тривало недовго.
Шанси на одужання є у всіх
– Немає не виліковних захворювань, якщо їх виявити вчасно, бо свої можливості організм використовує лише на п’ять відсотків, – так нам казав професор, і просив допомагати йому, бо без нас донька не справиться, – згадує Павло Миколайович перші дні у клініці при інституті. – Його авторські методики унікальні, він їх розробляв і перевіряв роками, вони погоджені Міністерством охорони здоров’я України і запатентовані. Вагіф Рахманов лікує хворих, у яких є порушення слуху, заїкання, енурез, аутизм, ДЦП, анорексія, неврози, розумова відсталість, знаходить до дітей особливий підхід – такого не практикують у жодному медичному закладі. Окрім основного лікування голками і гіпнозом, він, приміром, застосовує ще таке: вмикає заспокійливу музику, мами з дітьми танцюють, погладжують їх по голові, спині, вчать молитви – у такий спосіб відновлюється зв’язок між рідними і це водночас зцілює. Або є арт-терапевтичні сеанси – тут також усе розписано по хвилинах, кожен знає що робити. Система професора грунтується на тім, аби на боротьбу з хворобою залучити невикористані резерви організму й він їх шукає.
Після першого курсу лікування Кароліна стала спокійніша, хоч і після приїзду додому хвороба загострилася. Та вже тоді були помітні зміни до ліпшого. А після другого курсу, що тривав десять днів, вона стала набирати вагу і вже може, хоч і з допомогою дорослих, піднятися на п’ятий поверх.
Уже втретє Марходеї повезли свою доньку на лікування у Дніпропетровськ, де разом із своїми дітьми борються за її здоров’я і батьки. Та не у всіх на цю боротьбу вистачає душевних сил, бо бути поряд з такими особливими дітьми нелегко, інколи і у старших «здають» нерви та загострюються хвороби. Тому Вагіф Рахманов також і їм допомагає витримати тяжкі випробування та поводить із ними оздоровчі сеанси.
Така підтримка важлива для колишнього воїна-афганця і ліквідатора Чорнобильської аварії Павла Марходея, життя якого більше помережане темними кольорами. Але і у нім є теплі та світлі моменти, адже поряд із ним його дружина Ірина – із нею навпіл ділять це випробування, яке їм послав Господь. Тішить добрими успіхами молодша донька Уляна, котра у неповних шість років пішла у перший клас.
Допомагають здолати доньчину недугу і небайдужі люди. Слова вдячності Марходеї адресують міському голові Петру Саганюку, голові обласної спілки воїнів-афганців Григорію Павловичу, засновнику ПП «Укр-Петроль» Сергію Ковальчуку, директорам ТзОВ «Гербор-холдинг» Олегу Борбелюку і «Захід Трейд» Миколі Юнаку, начальнику управління праці та соцзахисту населення Миколі Матусевичу та його працівникам, колишньому сусіду Олександру Шпитальнику і його родині, а також усім добрим людям, які відгукнулись на їхню біду.
