Сергій Політило: “Бувало, грали в бронежилетах”

Зимову перерву у вітчизняному футболі луцька «Волинь» зустріла на мажорній ноті. Головний тренер «хрестоносців» Віталій Кварцяний зумів за перше півріччя максимально оптимізувати склад команди. 

Враженнями від першої частини чемпіонату поділився капітан волинян Сергій Політило, – повідомляє прес-служба лучан.

– Звичайно, я задоволений грою своєї команди. Закінчити його на п’ятому місці – це чудовий результат, – розповідає Сергій. – Та нам потрібно далі грати, а не підраховувати турнірні очки. Вже скільки разів «Волинь» була за півкроку до Ліги Європи.

Не шкодуєш, що влітку вирішив піти у «Волинь»?

У мене контракт із «Дніпром», та я бачив, що на мене там не дуже розраховували. Тому підійшов до Русола, сказав, що треба в оренду, щоб мати ігрову практику. Чогось спочатку хотів у «Волинь» – на малій Батьківщині пограти, допомогти рідному краю.

Напевне, й із харизматичним Віталієм Кварцяним хотів попрацювати?

Так, хотів спробувати себе в його команді. Недарма кажуть, що школу Кварцяного пройти корисно.

Віталій Володимирович проводить якісь незвичні тренування?

Тепер він так не експериментує, став спокійнішим. Бувало, грали в бронежилетах, але це вже радше виняток. Атмосфера дуже хороша в команді.

Кварцяний завжди любив високих, фактурних гравців. Напевно, нелегко було привернути до себе увагу зі зростом 165 см?

Та ні. Це колись «Волинь» була найвищою у Європі. Нині Віталій Володимирович каже: якщо маленький, то маєш обігрувати по п’ять гравців, бо три – це мало. Потрібно п’ять.

Ти зараз капітан «Волині». Яке твоє ставлення до капітанської пов’язки?

Відповідальність є. Я здивувався, але відмовитися не зміг. Ще на зборах мені дали капітанську пов’язку, це було рішення Віталія Володимировича. Я сам не напрошувався. Але стараюся виправдати довіру.

Днями зі своєю новою командою ти переміг стару. Як оцінюєш гру з «Дніпром»?

Було важко і цікаво з іншого боку проявити себе. В «Дніпра» зараз не виходить домогтися бажаного результату, хоча там дуже сильні футболісти. Я не перебільшую, бо знаю цих хлопців особисто. Просто в «Дніпра» почалася якась чорна смуга.

Футбол – це робота. А є хобі?

Вільний час стараюся провести із сім’єю, з дитиною. А так можу плейстейшн пограти, з друзями погуляти.

Дочку на який вид спорту віддаси?

Поки, як тато, з лівої ноги валить м’яч. Їй нічого не потрібно – тільки м’яч. Якби був хлопець, то вже б нормально жонглював у свої два роки.

Рівень українського футболу істотно підупав за останні два роки. Як його відродити?

Першочергово потрібен мир в Україні. Все має налагодитися, а тоді вже можна буде говорити про футбол. Добре, що він взагалі є. Буде мир, то й інвестори вкладатимуть більше грошей у спорт. Та й багато легіонерів пороз’їжджалося, позменшували зарплати.

Влітку ти тренувався з дітьми. Які враження залишили ці заняття?

Мені дуже сподобалося. Дитячий футбол потрібно розвивати, щоб командні гроші йшли у правильне русло. Команда має розвиватися, а не шукати гравців по інших клубах.

Де проведеш зимові канікули?

Поїду в Одесу, я там уже якір кинув. З сім’єю до Рима помандруємо на кілька днів, а потім – у Буковель.

10 грудня святкують Всесвітній день футболу. Що побажаєш колегам по цеху?

Насамперед здоров’я, щоб обходилося без травм. І звичайно, добре відпочити, набратися сил до нових ігор у весняній частині чемпіонату.