Курйозні ситуації, забобони та про інші особливості професії розповів волинський слідчий Андрій Литвин

Чи не у всіх фільмах, де є слідчі, їх змальовують за шаблоном: чорне пальто до колін, капелюх, «барсетка» чи портфель і задумливий погляд, з якого розумієш, що зараз він думає про те, як розкрити заплутану справу.

Аби так не думати та зрозуміти, як працюють волинські слідчі, Конкурент поспілкувався із заступником начальника слідчого управління поліції Волині Андрієм Литвином і поставив йому кілька цікавих і незвичних запитань, аби розвінчати міфи, викрити, чого бояться слідчі, зрозуміти, чи дійсно екстрасенси допомагають у слідстві та з’ясувати, чому часто працівники поліції не називають пістолет пістолетом, а марихуану – марихуаною.

До Слова, Андрій Литвин родом з Володимира-Волинського, навчався у Нововолинському ліцеї-інтернаті, а у 2017-му році тимчасово виконував обов’язки начальника Нововолинського відділу поліції.

1.Чим відрізняється оперуповноважений від слідчого? Хто з них носить пістолет?

Оперуповноважений та слідчий є працівниками поліції. У Законі України «Про Національну поліцію» і визначено, що поліцейський має право носити табельну вогнепальну зброю і використовувати її відповідно до вимог законодавства.

Оперативні працівники здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Слідчий підрозділ – це організація проведення досудового розслідування – розслідування кримінальних проваджень, проведення слідчих розшукових дій. За дорученням слідчого оперативний працівник має право проводити слідчі процесуальні дії.

2.А чи допомагають екстрасенси у слідстві? Чи враховують їхню думку?

Дружина дуже любить дивитися «Битви екстрасенсів» і неодноразово вона у мене це запитувала.  От не хочу зараз ображати сценаристів і організаторів цих шоу, але вони мають у своєму складі криміналіста, юриста, експерта, який перед тим, як зняти програму, приїжджає на місце і з командою намагається вивчити максимум матеріалу. Вони спілкуються зі слідчим та потерпілими, які розкажуть те, що розповідали поліції. Криміналісти та експерти біля тижня спілкуються щодо справи, а потім приїжджає екстрасенс. На мою думку, саме на підставі всіх зібраних даних і готують програму. Я не кажу, що не вірю в це. Але дієвого результату я не бачив.

Волинським слідчим також намагалися допомогти екстрасенси. Є резонансна справа, до якої ми їх залучали, але результату від цього не отримали.  

3.Чи можна обдурити слідчого? Адже відомо, що він професійно володіє різними секретними методами розпізнавання неправди і отримання правди.

Я думаю, що кожну людину можна обдурити, але не варто.

4.Чому слідчі пишуть не «пістолет», а «предмет, схожий на пістолет»; не марихуана, а «особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс»?

Це поширена практика. Якщо виходити з наукової точки зору, то слідчий не є спеціалістом у тій чи іншій галузі. Він, як юрист застосовує відповідну термінологію, яка є в кримінально-процесуальному законодавстві, юриспруденції і т.п.

Ми не можемо одразу під час огляду місця події сказати, що це є бойовий пістолет, а можемо тільки констатувати факт, що це є предмет, схожий на пістолет, де на одній із частин наявне маркування. Ми розуміємо, що це бойова зброя визначеного калібру, наявний магазин, знаємо, як називаються ці частини, однак цей пістолет може бути не придатним для стрільби, він не буде бойовим, чи буде травматичним, чи ще іншим. Саме тому й пишемо «предмет, схожий на пістолет». Після цього направляємо на дослідження. Експерт його описує, використовуючи всю наявну літературу, і стверджує, що це є пістолет. Така ж історія із наркотиками.

5.А який професійний сленг у слідчих? Чи є такі слова, що зрозумілі тільки слідчим?

За свою практику, можливо, й помічалося, що хтось щось по-іншому називає, але я б не сказав, що це постійно. ГПУ, ГСУ, СБУ – використовуємо абревіатури.

6.Чому всі слідчі носять «барсетки» і чорні пальто?

Бачите, у мене немає «барсетки» і пальто не чорного кольору (сміється, – К). Мені здається, що це стереотип із радянських часів. Ми всі пам’ятаємо і розуміємо, що тоді не було такого асортименту одягу, як сьогодні. Думаю, тоді воно було зручне у використанні і такий стереотип залишився. У фільмах Коломбо – у плащі з портфелем-«барсеткою». У нас зараз є багато дівчат-слідчих різних вікових категорій. І вони одягаються по-різному. Але є й однострій – формений одяг, який всі зобов’язані використовувати.

7. А ви не боїтеся, що колись добро переможе зло, люди перестануть вчиняти злочини і ви залишитеся без роботи?

Це, напевно, єдиний страх, який хотілося б, щоби він збувся. Ми прагнемо, щоб так було, але, на мою думку, цьому передує великий процес. Є різні категорії людей, в кожного різні осмислення, розуміння проблематики, бачення, ставлення до речей. Всі однаковими не будуть. Хтось буде прихильником одного, а хтось – іншого. Хтось буде заздрити, хтось – ревнувати і вчиняти різні дії.

8.Ви бачите чимало негативу, несправедливості та криміналу. Чи працюють зі слідчими психологи, яким можна виговоритися?

Беззаперечно, у нас у штаті ГУНП області є цілий відділ, який займається вивченням психологічного стану, проводить тренінги, займається з особами, які пережили чи сімейні труднощі, чи робочі ситуації і потребують допомоги. Ми щорічно проходимо тести, відповідно, вивчається клімат у колективі, ставлення, розуміння.  

9.Чи є у слідчих прізвиська? Яке у вас?

Я хотів би й сам почути. Можливо, десь за спиною якось називають, але мені невідомо.

10.Які у вашій професії є забобони?

Скажу один забобон, який я чув, але в нього не вірю. Коли прийшов на роботу, то одразу було таке, що казали «справа шита білими нитками… чи чорними». Я завжди питав, чому так і в чому різниця. Якщо слідчий чи дізнавач правильно виконав обов’язки, належним чином провів розслідування, то можна зшити цю справу хоч зеленими чи фіолетовими. Але все ж таки забобон, що білими нитками не варто зшивати кримінальні справи. Але я не дотримувався і зшивав такими нитками, які були.

11.Якою була найдивніша чи найзагадковіша справа, над якою працювали?

Справ дуже багато. Було, що люди самі приходили і казали, що за ними космонавти стежать, або їх постійно прослуховують спецслужби Америки, Росії і наші, бо вони колись якийсь мішок чи дрова забрали. Також були бабці, які вмикали свою фантазію і розповідали, чим займаються сусіди, з ким, де і як. От і потрібно з ними годинами спілкуватися і після цього ухвалювати рішення.

Здається, у 2013 році у Луцьку був грабіж. І як би дивно не звучало формулювання підозри при написанні, але було таким: «Дівчина, сівши в обійми чоловіку, відкрито викрала золотий ланцюжок при здійсненні поцілунку». Ось такий злочин.   

12.Слідчий – це професія чи вже стиль життя?

Все ж таки професія. Я стараюся, приїжджаючи додому, роботу залишати на роботі. А спілкуватися із сім’єю і виховувати дитину намагаюся так, аби не пов’язувати до роботи і не створювати нахил до того, що варто йти слідами батьків. Я беру дитину й із собою на роботу, він все бачить, йому цікаво, але я залишаю право вибору. Робота має бути роботою, але має подобатися.

13.У фільмах слідчі дуже загадкові, а якими є луцькі слідчі?

Звичайними мешканцями, громадянами, простими людьми, хорошими друзями, колегами, товаришами. Такими ж, як і всі інші. Такими ж слідчими, як і в Рівненській, Львівській області, тільки з певними акцентами мови, звичками, бажаннями. Але вони однакові, як і ми всі.

14. Із 1 січня 2020 року вступить в дію закон про кримінальні проступки. Відповідно до нього, у поліції мають з’явитися дізнавачі. Як ви оцінюєте цей закон? Він справді «розвантажить» роботу слідчих?

Буде здійснений перерозподіл кримінальних проступків, кримінальних справ. Навантаження однозначно не збільшиться, оскільки більше осіб будуть наділені повноваженнями дізнавачів. Певна категорія кримінальних проваджень, яка нині є в слідчих, то проступки відійдуть до дізнавачів. А на слідчих залишаться тяжкі і особливо тяжкі злочини, де вони матимуть більше часу приділяти кожному провадженню. Я думаю, що це має дати свій результат по спрощеній системі і набагато швидше розглядатимуться ці провадження у суді, ухвалюватимуться рішення.

Одне питання – розслідувати провадження і скерувати його до суду. А друге питання – винести щодо нього рішення у судовому порядку. Ми знаємо, що жодна особа не може бути визнана винною без рішення суду. А на практиці є справи, які розглядають десятками років і щодо них рішень немає. А коли швидко почне направлятися, то, я думаю, для слідчих буде легше.