Ігор Гузь: “Я став співавтором трьох законопректів, що спрямовані на розвиток вугільної галузі”

Після перемоги Майдану дуже часто звучало – головне, щоб в політику прийшли нові обличчя. Прозорість і відкритість – те, чого очікували люди після повалення режиму.

Волинський політик Ігор Гузь відзначається насамперед від інших депутатів відкритістю до спілкування, відсутністю радянських стереотипів та увагою до своїх виборців, – пише Волинська газета.

Напередодні Дня Незалежності України – наша розмова з Ігорем Гузем про життєві принципи сучасного політика та про те, що варто робити кожному українцю, аби із кожним роком ми мали більше приводів гордитися власними здобутками.

– Ігоре Володимировичу, не раз доводилося чути про Вас хороші відгуки через те, що ви відрізняєтеся від класичних політиків – закритих, обмежених, непатріотичних та ізольованих від народу. Як Ви сформували такий підхід депутатської діяльності? Це вплив оточення, навчання чи родини?

– Тут треба копати глибше. Батько моєї матері, як говорять у народі, був забужанином. Ці хлопці й дівчата, яких волею долі зігнали з насиджених місць, відірвали від прадідівських земель, змушені були проявляти неабияку активність та настирливість, аби влаштувати свій побут, налагодити власну господарку.

Я пройшов багато таборів молодіжних, що передбачали не тільки саме собою таборування, а й систему виживання.

Я ще зі школи захоплювався працями основоположників українського націоналізму. Вже будучи старшокласником, записався в організацію “Тризуб” імені Степана Бандери. Це був мій перший певний вишкіл. З 17 років почав займатися політикою. Найбільше заангажувало те, що ця організація сповідувала здоровий спосіб життя, на відміну від інших, ліберальних молодіжних середовищ. Це досить жорстка система гартувала тіло, дух, дозволяла знайти своє призначення у житті. Я пройшов багато таборів молодіжних, що передбачали не тільки саме собою таборування, а й систему виживання.

У 2002 році став депутатом Луцької міської ради. Там майже п’ять років очолював управління молоді та спорту. Активно підтримував Помаранчеву революцію. Двічі обирався депутатом обласної ради. Дещо невдалим був для мене рік 2012-й, коли програв вибори до Верховної Ради в окрузі №19 – розрив між переможцем і мною становив усього 0,7 відсотка. Після Революції гідності працював заступником голови обласної ради. Майже два роки тому, по суті, у незнайомому мені окрузі №19 здобув мандат народного депутата. Вдячний своїм виборцям за підтримку і намагаюся робити усе можливе, аби виправдати їх надії та сподівання.

– Успіху в певній мірі посприяв Ваш оригінальний лозунг: «Ігор прийде – порядок наведе».

– Не тільки це. Тут спрацювало багато факторів. Я мав неабияку підтримку «Народного фронту», який очолював Арсеній Яценюк. Моя виборча кампанія носила надзвичайно активний характер. Провів понад 250 зустрічей за півтора місяця, побував чи не у кожному дворі свого виборчого округу. Спілкувався з людьми та зумів здобути їхню прихильність. Моя команда працювала ефективно, тому їм теж дякую.

Нова якість політики, відкритість, доступність, принциповість, налагоджена система комунікації з виборцями та системна робота в окрузі, а не одноразові “акції” перед виборами – правила роботи Ігоря Гузя

– Як реалізовується програма, з якою Ви йшли на вибори? 

– Я намагаюся змінювати стереотипи. Бо, на жаль, за тривалий час люди звикли, що про їх проблеми згадують лише перед виборами, а коли депутати йдуть в парламент, тоді про громаду та округ не дбають.

Наш округ досить специфічний. Тут накопичилося чимало «гордійових вузлів», які доводиться поступово розв’язувати. Не буду грішити на своїх попередників, які  нічого не робили. На мою думку, вони недостатньо спілкувалися з людьми, проводили мало зустрічей. Моє життєве кредо – йти до людей, спілкуватися з ними, вислуховувати їх пропозиції та критику. Люди зізнаються, що за останні двадцять років у своєму селі не бачили навіть чиновника з району, не те що народного депутата. Я відвідав кожну сільську раду.

Зустрічаюся з виборцями на підприємствах, йду до них у двори. Мої помічники охоплять прийомами громадян усі 208 населених пунктів округу. Ми знаємо проблеми кожного села чи міста. Плюс – понад дві тисячі звернень, які надійшли до мене від виборців за півтора року роботи.

Моя принципова позиція: держава повинна виділити ці 100 мільйонів. Без них шахта №10 не зможе навіть зберегти нинішній рівень та перспективи.

Багато часу приділяю підтримці нововолинських гірників. Я став співавтором трьох законопректів, що спрямовані на розвиток вугільної галузі. От шахта №10, єдина, яка будується в Україні, і будується вже три десятки років. Вона й досі не отримала 100 мільйонів, передбачених моїм законопроектом на 2016 рік. До того ж уряд зараз хоче 50 мільйонів забирати.

Але моя принципова позиція: держава повинна виділити ці 100 мільйонів. Без них шахта №10 не зможе навіть зберегти нинішній рівень та перспективи. Тому з вересня ми будемо «боротися» за ці кошти, а потім за виділення грошей на наступний рік, щоб принаймні робота велася.
Торік нам  вдалося спрямувати  на розвиток округу 5,2 мільйона гривень. Цьогоріч Уряд врахував мої пропозиції і виділив для округу значно більшу субвенцію – 12 мільйонів. За ці кошти до кінця року плануємо збудувати 77 спортивних та дитячих майданчиків. Також ремонтуватимуть заклади культури, освіти та медицини. Всім головам місцевим рад раджу використовувати систему Prozorro для визначення підрядника, а також брати якісні матеріали, бо це ж все для наших дітей робиться.

Я визнаю, що досі невирішені проблеми на Волинській митниці. Тут повний «бардак». Але Насіров (Роман Насіров, керівник Державної фіскальної служби України, – ред.) жодного разу так і не спромігся приїхати сюди і на місці розібратися із проблемами. Ми добре знаємо, що є контрабанда, корупція, є проблема черг, але я не бачу реальних кроків від керівництва. Зараз на порядку денному погодженя безвізового режиму із Євросоюзом, тому черги будуть ще більші. Навіть зараз, коли відновили малий прикордонний рух,  вже ми бачимо серйоні проблеми із пропускною спроможністю.

Про всі ці проблеми пишуть у зверненнях, розказують на прийомах чи на зустрічах, інформують мене у соцмережах люди. І тому, я думаю, що дуже важливо все це читати і чути, а не жити десь в “космосі” або на Карибах в маєтку.

Можна, звичайно, казати “ганьба”, “зрада”. Але ми самі вибираємо владу, а згодом у ній розчаровуємося

– Ігоре Володимировичу, усі ми не в захопленні були від старої влади, яка послуговувалася авторитарними методами керівництва. Але після Революції гідності змін на краще, на великий наш сором, не відбулося. Що скажете, у чому ж проблема?

– Довга історія: чому ми так живемо, чому в нас погана влада. Можна, звичайно, казати “ганьба”, “зрада”. Але ми самі вибираємо владу, а згодом у ній розчаровуємося, у тому числі в Яценюку та Порошенкові. Більше 50% голосували за Порошенка, третина людей, які прийшли, голосували за Яценюка.

Зміна політиків відбувається, але зневіра не зникає. У першу чергу, людей ображає не стільки економічна ситуація (хоча це дуже важливий чинник для кожного), як те, що не зреалізовуються заявлені цілі. Наприклад, так і не покарали винних у вбивстві на Майдані, досі у Верховній Раді сидять регіонали, які разом із Януковичем знищували країну. Реформи в країні йдуть зовсім не так швидко і не так успішно, як би вони могли йти. Причин цьому багато: є корупція, є просто лінь, є небажання «злізати» із насиджених посад.

Але я завжди закликаю людей не втрачати оптимізму і не опускати руки. Бо від того точно краще не стане, а ті ж корупціонери та регіонали будуть мати більше свободи далі розкрадати країну.

– Надія поки що жевріє у серцях більшості українців, які довели свій патріотизм не словом, а ділом, захищаючи власну Незалежність, 25-річчя якої святкуємо, і територіальну цілісність держави на Сході.

– Дуже важливо не забувати про наших хлопців, які кожен день захищають країну. Остані провокації Росії, постійні обстріли нагадують нам, що в країні війна. І треба кожен день про це пам’ятати. Я думаю, що 25-а річниця Незалежності в таких умовах має нас об’єднати і зробити більше, не бути байдужими і не сподіватися, що без нашої участі нам хтось забезпечить нормальне життя.

Треба кожен день у своєму місті чи селі рухати процес, жити згідно із Законом, відстоювати свої права, бути ініціативними, чесно працювати і не втрачати віри. Тільки тоді в нас буде той результат і та Україна, якою ми її хочемо бачити. Нехай 25 річниця Незалежності України стане для нас усіх ще одним кроком до єднання, ще одним кроком до реформ та оновлення країни.

Миру Україні! Вітаю кожну волинську родину з головним державним святом нашої Країни.

Розмову занотував Олег Локачук