Ганна Левченко: ” Світ набагато жорстокіший, ніж там, у «Сімпсонах»”
«Король Лев», «Футурама», «Південний парк», «Покемони», «Кліфорд», «Кітпес», «Губка Боб», «Тімон і Пумба», «Зоотрополіс», «Сімпсони» – що спільного між усіма цими мультфільмами? Героїв усіх цих мультиків озвучувала відома актриса дубляжу Ганна Левченко, більше відома, як Анна Лев. До слова, її голосом вже понад 25 років говорить бешкетник та один з головних героїв мультсеріалу «Сімпсони» Барт.
Окрім озвучення мультфільмів, жінка знімається у кіно, працює ведучою, співає, пише сценарії, викладає та організовує свята.
Про любов до анімаційних персонажів, перевтілення та мрії актриса розповідає в інтерв’ю ГО «Імаго».
Поділіться першим враженням від озвучування мультфільму. Як це було?
Ну, перший мультфільм був «Школа дідусів Морозів». Я з дитинства мріяла озвучувати мультики, і коли моя мрія здійснилася, я подумала: нащо я про таке мріяла, треба було мріяти про щось більше.
Перше професійне звучання було на ICTV. Я прийшла на кастинг, одразу наговорила усе, що могла всіма голосами і одразу мені дали серіал. Таке буває дуже рідко, просто пощастило. Мені дали серіал «Динозаври». Я там таке сімейство динозаврів озвучувала, дуже схоже на Сімпсонів. Це був мій перший серйозний серіал, а далі були «Покемони» для пострадянського простору: і Казахстану, і Прибалтики. Дуже довгий серіал, і я могла любуватися тими покемонами, поки вони стали українськими. Дуже багато серіалів всяких озвучувала, не тільки мультиків, але й фільмів, виправляла технічні огріхи інших актрис.
Дуже багато в мене всього, а чомусь мене асоціюють з Бартом Сімпсоном. Але мені подобається, я люблю Сімпсонів, як персонажів, навіть найманюньких. Це, мабуть, мій секрет – моя любов передалася людям.
Зазвичай акторів впізнають за найяскравішою роллю.
А в мене стільки голосів, що мене не впізнають. Я зіграла дуже багато ролей і завжди намагаюсь бути різною, любити свого персонажа по-своєму кожен раз і тому дуже треба довго приглядатися, щоб мене впізнати.
Як Ви запам’ятовуєте голоси усіх своїх персонажів, як між ними не плутаєтеся?
Це – технологія процесу, там не заплутаєшся – сидить режисер, сидить редактор, звукорежисер. Вони за цим слідкують.
Чи дозволяють в озвученні імпровізувати та відхилятися від тексту?
Не дозволяють. В більшості випадків не дозволяють імпровізувати, бо ти, коли пишеш серіал, ти не знаєш, що було до того, що буде після того, а люди, які перекладають, які редагують, вони все знають наперед. Наше діло акторське: що сказав режисер, те ми і робимо. Ми можемо тільки вложити душу, ми можемо вложити любов, ми можемо вкласти якийсь підтекст, хоча за цим теж слідкують. Одна зі знаних кіностудій, там, де озвучуються для долбісераунд (англ. DolbySurround – технологія для кодування багатоканального аналогового звуку, – ред.), дуже напрягає мізки тим, щоб зробити українську мову ідентичну англійській. А це – неможливо, тому що в українській мові своя мелодика, своя краса, своє сприйняття. Буває, попадаються режисери, які намагаються вкласти у прокрустове ложе англійської мови українську. А так не можна, а сперечатися, боротися – немає сенсу.
В україномовній версії «Сімпсонів» дуже багато українських жартів, які зможуть зрозуміти лише вітчизняні глядачі (юний орел, жарт про київське метро і т.д). Чия була ідея адаптовувати жарти?
Це було якийсь період, коли були українські жарти, потім сказали прибрати, бо порушується зміст. Ми дуже схожі, ми теж живемо під реактором, ми теж такі ж жовтенькі, такі ж веселі.
Розумієте, у нас перекладачі дуже розумні, з почуттям гумору, але нам просто сказали: краще не треба. Тим паче, що ображалися. От з пивом «Рогань» було «Погань» – сказали: краще називайте пиво «Кнур», воно ні з чим не асоціюється. Комусь смішно, комусь – не дуже, тому прибрали всі ці адаптації.
Назвіть своїх улюблених озвучених персонажів у «Сімпсонах», «Футурамі» та «Південному парку».
Я всіх персонажів своїх люблю. Немає в мене найулюбленіших. Згадати їх всіх неможливо, бо їх така кількість… на голову не налазить. Просто навіть перелічити всі серіали важко. Звичайно, є мультики, якими я пишаюсь, це – 25 чи більше серій «Країна моя Україна», де я озвучую кота. («Моя країна — Україна» – мультсеріал студії «Новаторфільм». У кожній 3-хвилинній серії розповідають про історію українського міста, – ред.)
Це – український продукт, це те, про що я мріяла, це дуже красиво, це дуже романтично, це дуже патріотично, але виходить так, що це нікому непотрібно в Україні. Серіал знятий і зроблений на любові, але, що поробиш…
Шкода, бо справді гарний мультик…
І дуже гарний, і дуже сучасний, і дуже до болю актуальний з усіма нашими подіями, і дуже яскравий… От я пишаюсь, що я озвучувала цей мультик, мала до нього причетність. І теж вкладала любов, як могла: озвучувала спочатку майже всіх персонажів, і про Кривий Ріг, там, де літають на автобусах і інші.
Багато батьків забороняють дітям дивитися «Сімпсонів». Мовляв, вони дуже аморальні. Що б на це сказав Барт?
Барт би сказав: «Вкусіть мене за шорти!» Ті батьки забороняють, які самі грішать, тому що діти сприймають світ по-своєму. Світ набагато жорстокіший, ніж там, у «Сімпсонах». Справа в тому, що коли я побачила «Сімпсонів» перший раз, то був великий кастинг, американці вибирали не тільки акторів на головні ролі, вони вибирали і студію, де має бути це озвучено. Я бігала по Києву, мене запросили студій 6 чи 7. І вибрали мій голос, вибрали студію «ICTV» «Пілот». Але, коли я побачила цих уродців, подумала: Боже, що це за жах! Я не знала, що це культовий серіал. Я не знала, що ця волинка буде на 25 років. Але я б не здивувалася, коли б озвучили навіть новий сезон іншими людьми, бо я зробила все, щоб ми зараз новий сезон тою ж бандою озвучували: Євген Малуха, народна артистка України Ірина Дорошенко, «Доктор Звук» Юра Коваленко, ну і я Ганна Лев. Але вони озвучували наприклад «Футураму» без мого голосу, хоча мій голос там – головний: і жіночий, і дитячий. Отак просто взяли і перековбасили, ну це просто інший мультик. Я всіх персонажів відчуваю, я їх знаю за стільки років: у кожного своя красочка є. А люди приходять, просто гроші відробляють, репліки сказали, розвернулися і пішли. І це так хоп – і розпадається. Нема любові, просто йде заробітчанство.
Коли вийде новий сезон «Сімпсонів» з українським озвученням?
Він тільки почався. Я тільки 6 серій записала і поїхала відпочивати.
А у вільний від роботи час Ви дивитеся мультфільми?
Ні, я взагалі телевізор не дивлюся. Дуже рідко вибірково дивлюся якісь цікаві серіали, більш дорослі, але моя донька Стефанія, вона шанувальниця аніме, хоча вона виросла на «Сімпсонах», на всіх моїх мультиках. Покоління, генерація ціла виросла – 25 років «Сімпсонам» – на голову не налазить. А вони там досі всі маленькі: Меґі все смокче, Барт все бунтує. Скажи, будь ласка, як може бути аморальним мультик, коли є сім’я, ростуть діти? Сім’я, яка поєднується любов’ю, сім’я, в якій ні чоловік жодного разу жінці не зрадив, ні жінка – чоловікові, хоча були обставини. Я кажу, що люди, у яких самих проблеми, то вони на мультики звалюють.
Може, батьки, які критикують мультфільм, просто не заглиблювалися в нього: побачили уривок маленький, а до кінця не додивилися і вже зробили неправильні висновки…
«Я Пастернак не читав, але я його ненавиджу».
Десь так. Чи впізнають Ваш голос на вулиці?
Ну, а як, як можна мене впізнати, коли в мене стільки голосів, що я й сама не знаю скільки?
Чи навчилися Ви чогось у своїх персонажів? Вони якось вплинули на Ваше життя?
Не знаю… все в природі впливає одне на одне… Може, я більш весела стала з ними, бо я – козеріг -сумний такий знак. З Бартом я навчилася сміятися, реготати, сама б до цього не додумалася. А так, багато персонажів, кожен по-своєму сміється і я з ними за одно теж радію життю. Мабуть радості життя вони мене вчать. Треба радіти, чого і всім бажаю.
З ким з озвучених персонажів Ви б хотіли зустрітися вживу, якби була така можливість? Якби вони ожили.
Ні, ну в мене ще шизофренія не розвинулася. Так глибоко в маразм я ще не впала. Знаєте, я навіть і на таку тему не задумувалася.
Багато людей не люблять свій голос, особливо, коли чують його у записі. Дайте, будь ласка, кілька порад, як зробити його милозвучнішим.
Найбільша, найправильніша порада – треба просто елементарно полюбити свій голос і він стане для вас найкращим, наймилозвучнішим, найрізнобарвнішим. Просто ви полюбите свій голос і він стане таким, як ви хочете.
Що Вам більше подобається грати у фільмах чи озвучувати мультфільми?
Мені подобається будь-яка творча робота. Я дуже люблю і те, і інше. Взагалі, в мене тої любові дофіга і більше. Просто в мене є такий дар: я перевтілююся, мене не впізнають. От, до речі, у Вітальці, серіал «Віталька», я граю бабусю Євгенівну. Ніхто не впізнає і Слава Богу! Зате спокійно собі відпочиваю, ніхто не пристає.
Тобто зіркової хвороби у Вас немає?
Ні, а звідкіля? Звідки зірковість? Я не розумію цього. Але, мабуть, комусь потрібне те, що я роблю. Мені не соромно за жодного найманюнького персонажа, бо в мене навіть малюки дуже цікаві, я їх дуже люблю і стараюся завжди, щоб вони були добрі. Коли озвучують просто вище-нижче тембр голосу, воно таке й виходить. А коли любиш персонажа, воно все ж таки через екран мабуть іде, правда? Дуже важко полюбити персонажів «Сімпсонів», дуже важко полюбити персонажів «Футурами», але вдалося. Коли нема любові, не слід працювати.
Якби у Вас була можливість зняти власний мультфільм, то про що б він був і для кого б Ви його знімали?
З дитинства я мріяла зняти цілий новий серіал «Ну, постривай!», писала сценарії. Тепер, коли я подивилася і прийняла участь в «Моя країна – Україна», я б хотіла, щоб знайшлися спонсори: зняти про всі куточки таємні України оцей унікальний пластиліновий мультик. Це моя мрія. А ще у мене мрія з’явилася – тельфики – дуже цікаві персонажі, дуже цікаві казки, теж там у них якісь матеріальні труднощі (новий мультсеріал студії «Тунгуру» «Пригоди тельфів», – ред.). Мені б дуже хотілося зіграти Планетку. Там є дівчинка Планетка серед тельфів. Тельфи – це такі персонажі – покровителі талантів.
Чого Ви вчитимете луцьких глядачів і про що будете розповідати на фестивалі анімації у Луцьку 8 жовтня?
Ну, по-перше, я буду вчити людей мовчати, як це не дивно, потім приймати рішення, дихати і вже тільки після цього говорити.
Розмовляла Зю Побережнюк
