Антон Сиротюк: “За словами Кварцяного, маю хороше бачення футбольного поля, стратегічне мислення”

Дитяча мрія простого підлітка з Любомля неочікувано почала здійснюватись на одному із звичних для нього футбольних матчів у Володимирі-Волинському. Щасливий випадок привів учня сільської школи у тренувальні лави ФК «Волинь».

Антон Сиротюк – вихідець із невеличкого села Крушинець Любомльського району. У десятирічному віці переїхав з батьками в Любомль, де вперше й пішов у секцію футболу. Але після трьох тренувань перестав відвідувати стадіон міста, – пише Кордон.

Оскільки хлопець проживає на околиці Любомля, то йому значно ближче добиратися не в місцевий навчальний заклад, а в сільську школу Вишнева, що одразу за містом. Там з однокласниками й почав ганяти у футбол з новим диханням.

З часом потрапив у молодіжний склад команди Любомля “Рубіж”. На одному з матчів, що відбувався у рамках Чемпіонату області з футболу, юнака примітив президент Федерації футболу Волині Віталій Кварцяний.

• Відколи почав серйозно задумуватись про кар’єру футболіста?

– Ніколи не прагнув стати світовою мегазіркою, але хотів як професіонал заробляти своїм хобі. Проте батьки не поділяли моє захоплення. Й навіть, коли мені нещодавно запропонували прибути на пробне тренування з ФК «Волинь» – тато з мамою не хотіли відпускати в Луцьк.

Загалом навчаюсь у школі добре. Кілька разів перемагав на олімпіадах з математики та географії. З дитинства цікавився природою, вивчав тварин різних ер. Та попри все марив футболом. Час від часу, бавлячись м’ячем з 8-річним братиком, розбивали й вазони в хаті.

А 1-го вересня зателефонував тренер дублерів “Рубежу”, в якому граю. Сказав, що з Луцька зателефонували й хочуть мене бачити там на тренуванні. От тоді й був той момент, коли вперше серйозно подумав про кар’єрні реалії.

• Як сталось, що ти потрапив до ФК “Волинь”? Вважаєш, показав найбільш гідний результат з любомльчан, аби тебе взяв під опіку Кварцяний?

– На мене звернули увагу на грі у Володимирі-Волинському. Насправді маю далеко не високий рівень майстерності. Мене взяли насамперед через рідкісну фізіологію тіла для такої вікової категорії. А ще, за словами Кварцяного, маю хороше бачення футбольного поля, стратегічне мислення. Щодо інших моментів, то він прокоментував так:” Треба підтягувати володіння власним тілом та м’ячем, розвивати спритність, пас-контроль м’яча. Будемо ще з тобою багато працювати, але зробимо все від нас можливе. Далі все залежить від тебе”.

• Кварцяного знають як досить “сварливого” тренера, який за словом в кишеню не полізе. Яким було ваше спілкування на стадіоні в Луцьку?

– Спочатку мене завели в роздягальню U-19. Він зайшов й сказав, синок, йди погуляй, поки переговорю з наставниками. Потім вийшов і дав мені одразу форму “Волині”, розпорядившись йти на поле до основного складу й показати, що вмію.

• Кого би ти із собою забрав у склад збірної Волині чи України?

– Ну…я б взяв весь склад “Рубежу”. В нашій команді більшість хлопців сильніші, ніж я. Є у мене двоє однокласників – Іван Драган і Назар Богомаз, які грають у футбол значно краще від мене. Правда, вони дещо старші. Ми були б чудовим тріо, нарівні з BBC та MSN.

А взагалі б добре було мати Кріштіану Роналду в команді. Це мій кумир.

• Як проходять перші тижні тренувань у складі ФК “Волинь”?

– Спочатку ходив навіть по два рази на день на тренування. Важко, адже поруч зі мною на голову сильніші хлопці. Але всі розуміють, що я молодший від них на 2-5 років. Тож сприймають мої “промахи” адекватно. Навіть навпаки: підтримують, мотивують, часом похвалять.

• Твоя аналітика збірної України з футболу: чого бракує нашій команді для вдалих результатів?

– Світовим футболом почав цікавитись й моніторити в новинах, починаючи з Євро-2012 в Україні. Як на мене, найкращий період збірної припав на літо і осінь 2013-го року. Тоді ми вийшли з критичної ситуації і майже потрапили на ЧС в Бразилії, але Франція є Франція…

Зараз український футбол переживає дуже складні часи, і це, звісно, відображається на грі збірної. Не можу сказати напевне, чому так провалили Євро-2016. Особисто мені гра оновленої команди впродовж останнього місяця сподобалась.

• Що ти порадиш таким підліткам як і ти для досягнення мети в житті?

– У мене навіть не старт у здійсненні моєї мрії, а лише свисток перед стартом. Знаю, доведеться докласти ще чимало зусиль, аби виправдати свої сподівання та надії тренерів, а також довести батькам, що я чогось вартий у цій справі й недаремно вибрав такий шлях.

Тому раджу всім завжди шукати аматорську команду для тренувань та не здаватися при першій же невдачі. Підтримка батьків – це добре. Але й без неї ви не є інвалідом.

Навіть, якщо вам бракує таланту, у вас повинно бути достатньо наполегливості, аби використати даний шанс по повній програмі.

Варто також не забувати про тих, хто допоміг зробити перші кроки. Часом зовсім чужі люди можуть безкорисливо змінити ваше життя докорінно.

Не знаю як далі складеться доля. Але наразі вдячний тим, хто мені посприяв хоча б в можливості спробувати свої сили у професії, якою зараз фанатію. Це, насамперед, тренер ФК «Рубіж» серед юнаків Іван Гомза та президент футбольного клубу “Рубіж” Андрій Мохнюк.

Вдячний і товаришам по команді. Бо саме вони показали гідну гру у Володимирі-Волинському. А я був як усі.