Красуня БУГу Юлія Корнелюк – від фену до філософії: як не втратити голову, коли ти директорка салону краси у Володимирі

18:35 | 8.05.2025 / Інтерв'ю, Обличчя БУГу / директор, красуня БУГу /

594

/ Коментарі відсутні

Юлія Корнелюк — як феєрверк: стильна, впевнена і завжди з чудовим манікюром. Як їй вдається керувати салоном, не потрапляючи у пастку «перегріву» після робочого дня? Як не забувати вимикати «директорку» після 6-ї години вечора і знаходити час на себе? І звісно, як пам’ятати, хто ти є, навіть коли твоє життя схоже на нескінченний марафон – у нашому матеріалі.

– Який був твій шлях до позиції саме керуючої салону? Піти на таку посаду – це був свідомий вибір, чи життя якось підштовхнуло?

Чесно кажучи, мій шлях був зовсім не прямий. Спочатку я взагалі не вірила в себе й свої можливості. Пам’ятаю, як ми з чоловіком проїжджали повз салон, коли він тільки відкривався, і я подумала: “Класно було б тут працювати”.

Потім побачила оголошення на посаду адміністратора, написала — але вже не було вакансії. Згодом випадково допомагали власнику салону привезти сушильну машину, і мій чоловік згадав, що я цікавилася роботою. Через деякий час мені написали й запросили на співбесіду. Я сумнівалася, боялася, але таки пішла й стала адміністратором.

Пропрацювала на цій посаді майже два роки. Коли запропонували стати керуючою, я довго відмовлялася — було страшно брати відповідальність. Лише з третьої спроби наважилась. Але я просила, що якщо не впораюся — залишуся адміністратором, бо мені це щиро подобалось. І от зараз я керуюча.

–Що ти найперше хотіла змінити, коли стала директоркою? З чого почати?

Найперше я хотіла зменшити рівень контролю. Мені здавалось важливим дати більше свободи майстрам, щоб вони відчували довіру та могли висловлювати свої ідеї. Я прагнула, щоб вони більше відчували свою значущість і розуміли, що їхні думки важливі. Водночас я переживала, що моя нова роль може змінити стосунки з командою, бо директор — це вже інша відповідальність, і люди можуть сприймати тебе по-іншому. Мені важливо було зберегти дружні та довірливі стосунки з колегами, і я рада, що ця довіра залишилася, хоча й потрібно пам’ятати, що робота є роботою, а поза роботою — це вже інший момент.

–Яким, на твою думку, має бути директор салону, і чи вдалося тобі зробити так, щоб клієнти поверталися не тільки за якісною послугою, а й за людськими емоціями?

–На мою думку, директор салону має цінувати не лише роботу, а й людей, які там працюють, і клієнтів. Важливо, щоб на першому місці була людяність, нормальне, здорове ставлення до кожної людини. Це дуже важливо, оскільки зараз багато хто відчуває нестачу простого, довірливого спілкування.

Крім якісних послуг, клієнти повинні відчувати атмосферу гостинності — коли тебе раді бачити, коли тобі посміхаються, коли тобі пропонують чашку чаю або кави. Це здається дрібницями, але для людей, які цього не отримують, це дуже важливо.

–Коли керує жінка, це більше про гнучкість чи про силу? Як ти балансуєш?

Напевно, це більше про хитрість. Важливо вміти інколи схитрити, не завжди говорити все прямо, знаходити підхід до кожного. Це вимагає гнучкості. Сила також важлива, коли потрібно приймати рішення, ставити пріоритети та досягати своїх цілей. Але бути гнучким — це обов’язково, адже без цього не буде команди.

–Бувають моменти вигорання, втоми, сумніви, чи залишатися чи звільнятися. Як ти підтримуєш команду, щоб був злагоджений колектив?

Підтримка один одного — ключове. Якщо хтось втомлений або має проблеми, важливо відпочити. Ми намагаємося підтримувати мотивацію майстрів, щоб вони любили свою роботу і отримували хорошу зарплату. Кожен має свої цілі, і важливо переносити їх на роботу для додаткової мотивації. Дисципліна також допомагає досягати результатів.

–Чи були моменти, коли ти сама хотіла здатися? Як ти витягуєш себе, коли вигораєш?

–Так, були моменти вигорання від роботи та особистих проблем. Коли це трапляється, я переглядаю свої досягнення, розумію, що вже виросла і є куди рости. Це нормально — втомлюватися і давати собі час на відновлення. Допомагає спорт: коли я йду в зал, відключаю голову, дисципліную себе, і після тренування відчуваю себе живою.

“От просто зал, спортзал. Боже, я там приходжу туди, я виключила взагалі голову і кайфанула від цього”.

–Ти не власниця салону, але директор — це душа салону. Як тобі вдається створити цю атмосферу та тримати все на рівні?

Я відношуся до цього салону як до свого власного. Якби він був моїм, я б працювала так само віддано. У нас чудові власники, які підтримують і розуміють мене. Це дуже важливо — коли є люди, які в тебе вірять, навіть більше, ніж ти сама в себе. І я дійсно залишаю частинку себе в роботі, бо йду на роботу, як додому.

“Одне, що мені важко, це ранішні збори. Боже, як я не люблю зранку вставати. Мий, суши цю голову, збирайся, йди. Оце саме страшне.”(сміється ред.)

–Що, на твою думку, робить жінку сильною, а що робить жінку красивою?

Сильною жінкою ти стаєш, коли повірила в себе та свої сили. Це дає тобі можливість досягати багато чого і насолоджуватися результатами. А красивою ти стаєш, коли впевнена в собі, коли любиш, цінуєш і поважаєш себе в будь-який період свого життя. Це не залежить від зовнішності, це відчувається через енергію, яку ти випромінюєш.

–Уявляєш себе кимось іншим, якби не була в керівництві салону краси?

точно працювала б із людьми — мені це приносить найбільше задоволення. Можливо, обрала б щось творче: фотографію, організацію заходів або фітнес-напрям. Я люблю надихати інших, мотивувати вірити в себе й цінувати себе.

Також мене цікавить ораторське мистецтво, озвучка мультфільмів чи фільмів — це справжній кайф. Можливо ще власна маленька кав’ярня, де люди могли б заряджатися позитивом. Для мене важливо бути серед людей і дарувати їм енергію.

–Ти до себе сувора чи ніжна?

Сувора. Дуже сувора. Іноді аж занадто — можу загнати себе в такі рамки, що потім не можу з них вибратися. Думаю:

«Боже, Юля, спустися трохи з неба на землю».

Я справді часто ставлю до себе завищені вимоги.

–Про що твоя тиша? Коли тебе ніхто не бачить? Коли ти просто Юля — сама для себе?

Моя тиша буває різною. Іноді — це втома, коли мені потрібно перезарядитися, побути наодинці, бо ніхто, крім мене, не зможе повернути мені сили. Я хочу ділитися добром, енергією, позитивом — точно нести у світ щось хороше, не негатив. А інша тиша — це момент повного кайфу, коли я відчуваю внутрішній спокій і насолоду від самої себе, від своєї енергії. Це дуже цінні стани.

–Для тебе жіночність — це про що?

–Для мене жіночність — це зовсім не про зовнішність. Це про внутрішнє відчуття себе як жінки, про енергію. Коли ти відчуваєш себе ніжною, спокійною, коли дозволяєш собі бути слабкою і знаєш, що можеш покластися на когось. Це вміння розслабитися, не демонструючи силу чи впертість. Жіночність — у прийнятті себе такою, яка ти є.

–Що ти відкрила в собі таке, чого раніше не помічала?

Я не помічала раніше в собі такої енергії — щирої, світлої. Не усвідомлювала, що люди до мене тягнуться, а мені іноді хотілося навпаки — сховатися. Відкрила в собі відкритість і комунікабельність, про які навіть не підозрювала. І ще — відповідальність. Я й гадки не мала, що можу бути настільки відповідальною за щось чи когось. Це для мене нове і цінне усвідомлення.

–А що тебе надихає в інших жінках?

Мене надихає впевненість. Я захоплююсь жінками, які впевнені в собі та своїх діях. Особливо вражають жінки 55+, які виглядають жіночно, елегантно і з гідністю носять себе. Часто бачу таких у салоні — й думаю:

«Вау, яка ж вона крута!»

Це дуже мотивує рости, розвиватися, розуміти, що життя не закінчується після певного віку. Навпаки — можна жити і кайфувати в будь-якому періоді свого життя.

–Як ти поєднуєш особисте життя, роль дружини і роль керівниці?

–Коли приходжу додому, чоловік часто каже: «Виключи свого директора». І я справді ловлю себе на думці: досить командувати — вдома я просто Юля. У нас із чоловіком хороше порозуміння, бо він теж керівник і добре мене розуміє. Ми не лише подружжя, ми друзі, які підтримують одне одного в усьому. Побутові справи у нас поділені легко — хто бачить, той і робить. І хоч інколи характер проявляється — два лідери все-таки — але це не проблема. Ми швидко згладжуємо гострі моменти й рухаємось далі.

–Що б ти сказала іншим жінкам або собі в минулому?

–Вірити в себе. Не боятися йти до своїх цілей. Я стільки всього відкладала з 18 років, бо думала, що не зможу, що в мене не вийде. Але насправді — головне не сумніватися.
Сучасне покоління молодих дівчат — дуже впевнене, і в них є чому повчитися. Вони не бояться. І це надихає.
“Ще — не відкладати подорожі. І вчитись. Постійно. Розвиток — це те, на що завжди потрібно знаходити час. Не потім. Зараз”,- каже Юля.

Бліц з Юлією Корнелюк:

Ранок Юлії Корнелюк починається з…
Миття та сушки волосся.
Улюблений запах у салоні?
Мої парфуми.
Кава чи чай?
Кава.
Гелевий манікюр чи класичний?
З гелем, але однотон.
Найдивніший запит клієнтки?
Не було.
Якби не краса, то…?
Щось пов’язане зі здоров’ям.
Книга чи фільм, який надихнув?
Фільм До зустрічі з тобою — мотивує жити далі та не здаватися.
Місце в Україні, де тобі кайф?
Вдома.
Краса — це сила чи м’якість?
Сила.
Улюблена фраза по життю?
Не забувай, хто ти є. Вір у себе. Ділися добром.