Неозвучений виступ біля пам’ятника Шевченка у Нововолинську

ШАНОВНЕ ТОВАРИСТВО! ШАНОВНІ ПРИСУТНІ!

Є потреба в цей день біля пам’ятника поету вдатися до спогадів – як же постав цей пам’ятник?

— Згадаймо добрим словом 7 тисяч репресованих, які були у місті на початку 1990-х років, і які пронесли любов і шану до поета крізь архіпелаги – гулаги і спецпоселення і яким до цього часу у місті нема ніякого знаку.

— Згадаймо Товариство української мови, яке зародилось у березні 1989 р., тому що слово «Просвіта» було заборонено і в польські , і в радянські часи. Згадаймо добрим словом першорухівців із зросійщиної «Оснастки». Ці дві громадські організації були у витоків ідеї спорудження пам’ятника поету у місті.

— Згадаймо недобрим словом комуністичні сили, які раптом згадали, що є готовий пам’ятник першобудівникам міста і викопали траншею під фундамент, ось там за спиною у Тараса, і які пізніше, коли пам’ятник поету постане у 1995 р., будуть закопувати кістки для собак кругом пам’ятника. Ідея спорудити пам’ятник першобудівникам на центральній площі міста була підступно-єзуїтською – на одній площі не може бути два пам’ятники, тому місця для пам’ятника Т. Г. Шевченку уже не буде.

— Згадаймо добрим словом тих, що замовляв, виготовляв, оберігав вночі від пошкодження пам’ятний знак – камінь, освячував 16 вересня 1990 р., на якому було викарбовано «Тут буде споруджено пам’ятник Т. Г. Шевченку».

— Згадаймо добрим словом першорухівця Ярослава Федину, який у віршованій формі зробив емоційний заклик до Нововолинців і депутатів міськради, де були такі високопатріотичні слова «Згодіться ви, незламні яничари, і ви, колонізатори неситі – центральна площа Кобзарю!»

— І траншея була засипана і памۥятний знак був споруджений. І до моменту спорудження самого пам’ятника поету у 1995 р. шанувальники поета двічі на рік будуть збиратись, щоб вшанувати поета, вшановувати по зову серця, а не по рознарядці влади.

— Згадаймо недобрим словом нинішню міську владу, яка знищила приблизно у 2000 р. пам’ятний знак-камінь, знищила тому, що на її думку, пам’ятний знак не мав ніякої історичної цінності, а на самому ділі знищила тому, що пам’ятний знак-камінь нагадував їй, що не вона була у витоків його спорудження, як і самого пам’ятника поету. А потрібно було відділити гранітний пам’ятний знак від підставки і розмістити в міському музеї для нащадків, также як зберігається в музеї перший синьо-жовтий прапор, освячений тоді ж 16 вересня 1990 р.

І ще про інший пам’ятник, що стоїть біля ринку – пам’ятник «Воїну – захиснику». На днях по телебаченню було показано кадри, як у Чернігові розвернули монументальний пам’ятник Богдану Хмельницькому, розвернули, даруйте, дупою до Москви.

На мою думку, пам’ятник «Воїну – захиснику» також потрібно розвернути в іншу сторону, враховуючи війну на Сході України. Але нинішня міська влада цього не зробить.

Зосим Колбун, першорухівець-краєзнавець

P. S. Ведуча мітингу п. Марків: « Я можу дозволити виступ тільки з дозволу влади».