<

Як влада країн реагувала на збиті військовими літаки

Цей запис опубліковано більш як рік тому
20:48 | 13.01.2020 / Статті / /
Перегляди
21
/ коментарі 3

Збиття українського літака над Іраном уранці 8 січня сколихнуло світ — не лише тому, що це одна з найбільших авіакатастроф за останні роки, а й тому, що сталася вона приблизно в той самий час, коли Іран здійснив ракетний удар по позиціях США в сусідньому Іраку...

Про авіакатастрофи, збиті ракетами літаки та хто за це відповів розповідає Громадське.

…Надвечір 9 січня спершу низка ЗМІ, а потім і лідери США та Канади заявили, що «Боїнг» могла збити іранська ракета класу «земля-повітря». Уранці 11 січня Іран визнав, що літак МАУ збила іранська ракета, оскільки його прийняли за ворожий об’єкт.

Та як показує історія, країни рідко коли визнають свою вину — щонайбільше, погоджуються на виплату компенсацій загиблим.

1973: Лівія

21 лютого 1973 року лівійський літак Boeing 727-224, що рухався рейсом LN 114, збили в околицях міста Ісмаїлія на Синайському півострові. Зі 113 людей, що були на борту (104 пасажири й 9 членів екіпажу) загинуло 108.

Літак рухався з лівійської столиці Триполі до міста Бенґазі на півночі країни, а потому — до Каїра, столиці Єгипту. Політ супроводжували погані погодні умови: затяжні хмари, сильний вітер, згодом — пилова буря. Понад те, під час перельоту над Синаєм у літака відмовила частина приладдя.

Пілотам доводилося орієнтуватися лише на навігаційні пристрої — і, як наслідок, вони збилися з курсу й залетіли в повітряний простір Ізраїлю. Вони не одразу це зрозуміли й продовжили рух. Пілоти повідомили диспетчерам про те, що не бачать сигнального маяка аеропорту, і за їхньою порадою знизили висоту.

До літака підлетіли ізраїльські винищувачі. Вони спробували зв’язатися з лівійським літаком, але зв’язок не працював. Після цього винищувачі за допомогою маневрів вказали на необхідність посадки. Але екіпаж літака вирішив, що йому просто вказали на незначне відхилення від курсу, і політ продовжили.

Ізраїльські літаки відкрили вогонь на враження. Лівійський «Боїнг» намагався приземлитися, але зрештою врізався в дюну й розбився.

Уже пізніше один із пілотів «Боїнга», що пережив катастрофу, розповість: екіпаж за кілька хвилин до зіткнення зрозумів, що випадково залетів до Ізраїлю, але літак вирішили не саджати через напружені відносини між країнами.

Відповідальність за наказ атакувати лівійський літак узяв на себе глава генштабу Армії оборони Ізраїлю Давид Елазар. Сам Ізраїль заявив, що авіакатастрофа сталася через відмову літака виконувати вимоги авіації та через посилені заходи безпеки в країні. ООН у своїй резолюції все ж засудив дії Ізраїлю — приєдналися до них і Сполучені Штати. Зрештою Ізраїль виплатив сім’ям загиблих компенсації.

1978, 1983: Корея

1 вересня 1983 року над Радянським Союзом було збито південнокорейський літак. Усі 269 пасажирів і членів екіпажу – серед них американці та японці – загинули.

СРСР тоді заявив, що це була провокація з боку Сполучених Штатів, а сам літак міг здійснювати нелегальну розвідувальну місію. США ці звинувачення відкинули. Японські, американські та радянські фахівці так і не змогли знайти «чорний ящик» літака. СРСР при цьому відмовлявся передавати докази з місця події експертам Міжнародної організації цивільної авіації.

Цю подію вважають одним із найбільш напружених моментів «холодної війни». Попри гостру риторику з боку США й СРСР, обидві сторони в особистих розмовах погоджувалися, що аварія стала трагічним непорозумінням. Щоправда, так і не вдалося остаточно з’ясувати, яким чином південнокорейський літак відхилився від курсу.

Ще раніше, 20 квітня 1978 року лайнер Boeing 707 південнокорейської авіакомпанії Korean Air Lines збили радянські бойові літаки, коли той пролітав над радянськими військовими базами на Далекому Сході. Літак посадили на замерзле озеро поблизу Мурманська. Унаслідок обстрілів двоє пасажирів загинули, ще 11 було поранено. Тих, хто вижив, затримали радянські військові за порушення повітряного простору СРСР. 

За результатами розслідування СРСР, корейський «Боїнг» не дотримався «міжнародних правил перельотів» і відмовився виконувати вказівки радянських літаків, які вилетіли на перехоплення. Свою вину визнав і екіпаж літака, вказавши, що він порушив повітряний простір СРСР і відмовився виконувати вказівки радянської сторони.

Радянський Союз зрештою вирішив відпустити екіпаж і пасажирів, звільнивши їх від кримінального покарання. Південна Корея, яка на той момент не мала дипломатичних відносин із СРСР не опротестувала дії Радянського Союзу щодо затримання пасажирів та екіпажу свого літака і подякувала йому за їхнє «звільнення». Південнокорейська влада пізніше заявила, що причиною відхилення літака від курсу стала навігаційна помилка.

1988: Іран

3 липня 1988 року американський ракетний крейсер «Vincennes» збив літак Airbus A300 іранської авіакомпанії Iran Air, який прямував до Дубаів. Усі 290 людей на літаку — зокрема 15 членів екіпажу — загинули.

Крейсери США тоді базувалися в Перській затоці, аби забезпечувати безпечний прохід нафтових танкерів своїх союзників. У день, коли сталася аварія, «Vincennes» обстрілював іранські літаки.

Розслідування військово-морських сил США показало: літак Ірану ідентифікував себе на радарах як пасажирський. Утім пілотів не попереджали, що вони пролітатимуть над зоною бойових дій. Капітану крейсера «Vincennes» начебто помилково повідомили, що літак, який зафіксували їхні радари, — це іранський винищувач F-14.

Військові США пізніше назвали аварію «трагічним нещасним випадком, про який вони шкодують». Іран ініціював розгляд справи проти уряду США в Міжнародному суді ООН у 1989 році. Через сім років країни домовилися вирішити її в позасудовому порядку: Штати виплатили десятки мільйонів доларів компенсації сім’ям загиблих.

Цікаво, що за два дні до нападу на американські військові об’єкти 8 січня 2020-го в Іраку, президент Ірану Хасан Рухані написав у Twitter: «Той, хто говорить про число «52» (кількість іранських об’єктів, які напередодні пригрозив обстріляти Трамп ред.), має не забувати й про число «290»». В авіакатастрофі 1988 року загинули якраз 290 людей.

2001: Україна

4 жовтня 2001 року під час спільних українсько-російських навчань у Криму було збито літак Ту-154 російської авіакомпанії «Сибір». Усі 66 пасажирів — громадяни Росії та Ізраїлю — та 12 членів екіпажу загинули.

Розслідування трагедії проводила російська комісія, яка визначила причиною аварії ненавмисне влучання української зенітної ракети. Тодішній президент Леонід Кучма пізніше заявить, що Ту-154 збила ракета українських сил протиповітряної оборони. Не в останню чергу рішення Кучми було викликане тим, що США заявили про наявність доказів на підтвердження вини України — щоправда, їх так і не було представлено.

У 2003 році Україна відповідно до договору з Росією перерахувала родичам загиблих грошові компенсації — без визнання юридичної відповідальності. При цьому жодних міждержавних претензій до України так і не висували.

У 2011 році Вищий господарський суд України за позовом авіакомпанії «Сибір» дійшов висновку, що українська ракета не могла збити російський літак Ту-154. Це рішення не оскаржувалось.

2014: МН17

Boeing 777 авіакомпанії Malaysia Airlines, який виконував рейс Амстердам — Куала-Лумпур, був збитий на Донбасі неподалік Сніжного Донецької області 17 липня 2014 року. На борту літака перебували 298 пасажирів та членів екіпажу, усі вони загинули. За кількістю постраждалих це нині наймасштабніша авіакатастрофа за історію людства.

Розслідуванням трагедії, яке триває й досі, займається Об’єднана слідча група (ОСГ), до якої входять представники Нідерландів, Австралії, Бельгії, Малайзії та України.

У жовтні 2015 року нідерландські слідчі опублікували доповідь, в якій ідеться, що літак збили ракетою класу «земля-повітря», випущеною із зенітно-ракетного комплексу «Бук».

У травні 2018 року офіційне слідство підтвердило, що ракета «Бук», яка збила літак MH17 неподалік Сніжного Донецької області, була привезена на окуповану територію Донбасу з Росії й належала 53-й зенітно-ракетній бригаді Збройних сил Росії, яка розташована у Курській області.

У червні 2019 року нідерландські слідчі назвали прізвища причетних до збиття літака. Це росіяни Ігор Гіркін, Сергій Дубінський, Олег Пулатов і українець Леонід Харченко.

Влада РФ заперечує причетність своїх структур до трагедії, заявляючи, що літак збили українські військові з села Зарощенське.

Судовий процес у справі про збиття МН-17 розпочнеться в Нідерландах 9 березня 2020 року.




коментарів: 3
  1. Кучма тоді про збитий Ту-154, як висловлюється мій знайомий, “гідно запєчатав”:
    “Подивіться, що коїться навколо у світі, в Європі? Ми не перші і не останні, не треба з цього робити трагедію. Помилки бувають всюди, і не тільки такого масштабу, а набагато більшого, планетарного масштабу. Якщо ми самі себе не опустимо нижче цивілізованого рівня, все буде добре. А якщо ми самі на себе відро бруду виллємо, так милості прошу.”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *