Округ №19: чи переможе знову “Свобода”

Уже за декілька днів округ №19 матиме нового народного депутата – людину, яка мала б «захищати інтереси громади й не осоромити Волинь у Верховній Раді». Саме таку настанову під час однієї з зустрічей у Нововолинську дали поки чинному нардепу Євгену Мельнику.

У переддень виборів спробуємо пригадати, як обирали «захисника» Іваничівського, Володимира-Волинського, Любомльського районів, Нововолинська та Володимира-Волинського в 2012 році. Хоча б для того, аби нагадати про досить несподіваний результат тих виборів, який може повторитися й нині.

Пройти у Парламент сьомого скликання від округу №19 хотіли 20 депутатів (зараз − 14). Таку кількість охочих можна пояснити тим, що на окрузі не було однозначного лідера, як Палиця в Луцьку(№22) чи Єремеєв у «маневицькому» окрузі (№23). Тому багато кандидатів із достатньою впізнаваністю і посередніми фінансовими можливостями обрали «володимирський». У підсумку переміг Євген Мельник – людина не надто багата навіть за волинськими мірками.

Так, за даними офіційного звіту, кампанія Мельника потягнула на 370 тисяч 260 гривень і стала лише п’ятою за вартістю, тобто, найефективнішою на цьому окрузі. Ці гроші свободівець перетворив у 36,46% голосів.

На користь Мельника тоді зіграли кілька факторів: опозиційність, «єдиність» та відсутність достатньо впливових конкурентів. ВО «Свобода», непідкупним бійцем якої тепер називає себе Мельник, тоді була саме такою «бойовою» партією на фоні більш лояльних до режиму Януковича «Батьківщини» та УДАРу. До того ж, ідеологія свободівців краще лягла на патріотичний ґрунт Волині. Плюс − частина електорату «Батьківщини».

Щоправда, із «єдиністю» Мельника тоді (як і сьогодні, до речі) виникли проблеми. Директор «Луцьктепла» Олександр Киричук вирішив і собі десантуватися на «володимирський» округ. Хоча його (чи спонсорів) 997 тисяч 110 гривень, «вбуханих» у кампанію, перетворилися лише у 9% голосів. Тобто, кампанія ударівця була приблизно в 10 разів менш ефективною.

Киричук заявляв, що зніметься на користь Мельника, «якщо це буде підкріплено результатами соцопитувань». Очевидно, не ті результати дивився кандидат, адже до кінця кампанії на такий крок він не наважився, ще раз спростувавши міф про «об’єднаність» опозиції.

Іще одним опозиціонером намагався стати младоолігарх Геннадій Частяков. Цей парашутист намагався переконати виборців, що він таки справжній «борець із режимом», коли «Батьківщина», «Свобода» та УДАР «здають позиції» Януковичу. До речі, такою «справжньою опозицією» у сусідньому 20-у окрузі називав себе Борис Загрева. Не пройшли обидва.

На свій піар Частяковофіційно витратив найбільше −1 мільйон 405 тисяч 180 гривень. У результаті отримав лише 9,15%. Висновок – «не ведуться» волиняни на парашутистів без тривалої кампанії і відомого політичного бренду.

Після невдалого для себе піару Геннадій Частяков швидко згорнув штаб, і більше на окрузі його не бачили. ЗМІ пишуть, що зараз «політтехнологи» Частякова займаються кампанію радикала Віктора Яреми – ще одного любителя пафосної реклами і чорнухи на конкурентів.

Досить непогано себе показав під час виборів 2012 року місцевий аграрний магнат Валерій Діброва. Авторитет успішного господарства «П’ятидні». Досвід депутатства в обласній раді та 469 тисяч 953 гривніофіційно витрачених коштів дали йому «бронзу» із результатом 12%.

Діброва відзначився також досить оригінальним способом «підкупу», який міг вигадати тільки штаб успішного аграрія. Його агітатори використали не традиційну гречку, а пшеницю. «ТЗОВ «Пʼятидні», директор Валерій Діброва, проводить реалізацію елітної німецької озимої пшениці для відновлення сортовиробництваза ціною 120 гривень за центнер, не більше 200 кг в одні руки. Для формування списків охочих звертатися у сільську раду». Можна тільки поаплодувати такому креативу.

Але все ж цього виявилося замало, бо «срібний призер» кампанії Сергій Ковальчук був ще винахідливішим. Він «купував» виборців перевезеннями. Зважаючи на не надто велику прибутковість маршрутів Володимира-Волинського та Нововолинська, власник «Укр-Петроль» вирішив запустити автобуси імені себе за двома головними маршрутами. Вибори закінчились – закінчились і перевезення. Один із жителів Нововолинська розповідає, що з останнього автобуса ввечері 28 жовтня людей висадили прямо посеред маршруту. Загалом агітація обійшлися Ковальчуку в 450 тисяч 270 гривень і дала 17% голосів.

У підсумку свободівець Євген Мельник повторив на окрузі успіх ВО «Свобода» за партійними списками, тобто набрав той відсоток голосів, який йому точно не прогнозували. До речі, і сьогодні «Свобода» активно називає всіх соціологів «брехунами», які «роблять все, аби єдина сила, що захищає українців, не потрапила до парламенту».

Очевидно, що подібні звинувачення у 2012 році були певною мірою виправданими. Багато волинян проголосували за свободівців як найагресивнішу щодо Януковича і достатньо масштабну політичну силу. Тоді саме «Свободу» асоціювали із російським міфом про «бендеровцев», які розпинають «младенцев». А Волинь, як відомо, повстанський край, де зародилась УПА, тому така кремлівська пропаганда була тільки на руку свободівцям.

Сьогодні ж треба визнати, що радикальний образ цієї політсили дещо «здувся». «Бендеровци» в головах росіян − «Правий сектор» або бійці добровольчих батальйонів, у формуванні яких «Свобода» не стала головною силою.

До того ж після смертей на Майдані і «Небесних Тисяч» на Сході люди почали боятися радикалізму. Це не фанатичний страх, нав’язаний агітацією Партії регіонів, а наслідки «перебору», перенасичення постійними протестами й конфліктами, які ми пережили. А ще є Ляшко, чиє активне позування з вилами зводить ідею радикального протесту до нецензурних анекдотів.

У результаті основні «брехливі» соціологічні агенції та інститути прогнозують, що «Свободі» Парламент, принаймні за списками, не світить. Це суттєво зменшує шанси і самого Євгена Мельника. Адже запорукою його успіху в 2012 році був саме бренд єдиного кандидата від опозиції. Під час цієї кампанії свободівець використовує ту ж технологію – заявляє, що його політсила домовилась із «Блоком Петра Порошенка»− «Свободі» залишать «його» мажоритарні округи. Хоча у піарі на статусі «єдиного» більш успішним став висуванець від «Народного фронту» Ігор Гузь. Його перевага у кількості реклами та дружба з Юрієм Луценком роблять Гузя «єдинішим» із політсилою Президента.

Та й сподіватися на дешеву кампанію Мельнику не доводиться. Нині у Нововолинську, наприклад, важко знайти його агітацію, в той час як листівками #ляшкозаярему вуличні стопи обмотані, наче мумії. Не вдалося Мельнику привезти і достатньо «віпів». Його побратими Богдан Бенюк й Олександр Сич – не рівня чотирьом віп-агітаторамГузя (Тетяна Чорновол, Юрій Береза, Андрій Парубій та Ліля Гриневич).

Тому під час цієї кампанії «Свобода», ймовірно, втратить округ №19, про який домовлялася зі штабом «Блоку Петра Порошенка», адже сьогодні не має достатньо ні грошових, ні «ідеологічних» ресурсів. Хто замінить Мельника – поки невідомо. Тому і ми не будемо гадати на кавовій гущі та ще раз дратувати електорат перед відповідальним вибором 26 жовтня.

Усі на вибори!