Чорнобильська зона відчуження сьогодні: «пікнік на узбіччі» для сталкерів, місце паломництва туристів та перемога природи над людиною
Ліс, дерева і ось посеред лісу на мить з’явилася і зникла стара хатина, наскрізь проросла деревами. Цей моторошний вид передмістя Прип’яті заворожує. Зупинятися, щоб роздивитися усе це, не варто, розповідає гід, адже по праву сторону – бурий ліс. Хоч сьогодні в нього зовсім інше забарвлення, але навіть дерева, які падають обабіч дороги тут прибирають, з острахом. Радіація дуже висока. Саме тут випала хмара радіоактивного пилу і пішла далі туди, куди дув вітер.
Місце призначення – Прип’ять.
В руках один тримає штатив для зйомки фото чи відео. Хлопці чемні. Порозмовляла б довше, але вже і так згубила з виду свою групу. Довелося наздоганяти і прощатися.
Сталкери є різні. Одні йдуть наприкінці «здаватися», як мої нові знайомі, а інші гребуть руками в пакети пісок, яким збивали радіацію з машин, котрі проводили першу зачистку. Забирають його з собою з невідомими цілями, виносять з зони відчуження.
Місце горя багатьох для них – це «пікнік на узбіччі», проте без артефактів, які виконують бажання, а з новими враженнями, від яких холод по шкірі.
Природа у зоні відчуження відновлюється. Дорогою до Прип’яті побачили в полі цілий табун коней Пржевальського. А двоє навіть стояли біля дороги, в 20 метрах від автомобіля. Такі тварини в зоні – не рідкість, говорить гід. Часто зустрічають лисиць і навіть лосів. Природа відновлюється. І це відбувається набагато швидше без впливу людини.
Багатоповерхівкам Прип’яті не простояти довше, ніж сотню років. Природа переможе, поверне усе на свої місця.
І вже тоді, відбудовуючи усе або, якщо відбудовуватимемо усе, то варто не забувати, що до природи потрібно ставитися ласкавіше та обережніше. Тому що підкорити собі її людині неможливо.
Катерина Музичук
Яскравий приклад того, до чого дошосподарювався совок
не надо о грустном. Краще розкажи про досягнення самостийнои
28 років без аварій
коли здохнуть побудовані совком аес, це досягнення стане нудною повсякденністю, бо велика аграрна держава будувати аес не зможе ніколи
Зображення на світлинах подібні на наше місто
Сумно.пройшло 33 роки а здаеться ,що це було недавно..
Вiчна пам” ять героям!