Центр життєстійкості у Зимнівській громаді: простір підтримки в часи нестабільності

В умовах тривалого стресу, спричиненого війною, мешканці навіть невеликих громад, як-от Зимнівська, усе частіше потребують не лише базових соціальних послуг, а й психологічної, юридичної та інформаційної підтримки. Від серпня 2024 року у громаді діє Центр життєстійкості — місце, де можна отримати цю допомогу безкоштовно.

Центр працює у межах пілотного проєкту Міністерства соціальної політики за ініціативою самої громади та в рамках програми ментального здоров’я «Ти як?» через ВОБФ «Карітас-Волинь».

Команда центру — це чотири фахівчині: соціальний менеджер Наталія Католик, психолог Ірина Приймачук, спеціалісти із соціальної роботи Наталія Матіюк та Марія Богданова. Щодня вони приймають людей з різними історіями та проблемами. Також постійно підвищують свій рівень кваліфікації. За вісім місяців роботи укладено 8 меморандумів про співпрацю з різними установами і організаціями.

Перші кроки — проінформувати, пояснити, підтримати

Соціальний менеджер Наталія Католик пригадує, як непросто було на початку:

“Ми почали з інформування. Багато хто навіть не знав, що така допомога існує. Ми їздили безпосередньо по старостатах, де спілкувались з людьми і розповідали про наші послуги”

Наразі у пріоритеті — родини військових, внутрішньо переміщені особи, люди з інвалідністю, багатодітні сім’ї, пенсіонери. Проте звернутись може кожен, хто цього потребує.

Допомога з «точкою входу» та індивідуальною картою дій

Наталія Матіюк, фахівчиня із соціальної роботи, також координує запити, визначає потреби й формує “дорожні карти” допомоги.

“Людина може прийти по одну послугу, а виявиться — потребує ще кількох. Ми не відправляємо її знову “шукати”. У нас — точка входу: ми збираємо всю інформацію, консультуємо й допомагаємо вирішити питання комплексно”, — розповідає вона.

Йдеться не лише про емоційні чи соціальні теми. В більшості випадків фахівчині допомагають в пошуку житла, зібрати документи, отримати довідки, посприяти в наданні безкоштовної реабілітації осіб з інвалідністю, подати заяви до соціальних служб чи пенсійного фонду, отримати соцвиплати та юридичну консультацію.

Працівники центру часто проводять виїзні заходи, тренінги, майстер-класи, спрямовані на розвиток комунікативних навичок, подоланню тривоги і страхів.

Побудувати довіру й залишитись поруч

Марія Богданова, фахівчиня з соціальної роботи, наголошує на важливості довіри:

“Ми довго працювали на те, щоб люди не боялися приходити. І люди почали йти до нас. Ми є те покоління, яке трансформується. І зі своїми дітьми, ми не ведемо модель поведінки нашої сім’ї, ми намагаємося впровадити вже щось новітнє, нове”.

Центр забезпечує не лише консультації, а й матеріальну допомогу — продуктові набори, гігієну, інвентар для людей з інвалідністю, одяг. А також скеровує до юристів, лікарів, чи інших спеціалістів, в залежності від запиту.

Простір для діалогу з собою: психологічна допомога в громаді

Психологиня Ірина Приймачук працює з різними станами: тривожність, емоційне вигорання, конфлікти, втрата близьких. Вона підкреслює, що колективна воєнна травма — це реальність кожного українця:

“Навіть якщо у вас немає близьких на фронті, стрес війни все одно впливає. Люди стали більш знервованими, виснаженими. Це не про слабкість — це про втому. Про емоційний біль, який не має виходу.”

За словами фахівчині, приблизно половина клієнтів — це родини військових, решта — цивільні. Особливо помітна тенденція до самозвернення серед підлітків:

“Діти приходять самі і кажуть: у мене проблема. Це говорить про рівень зрілості й про довіру. Далі ми підключаємо батьків, пояснюємо ситуацію, працюємо з усією сім’єю”, — ділиться Ірина.

Що робити, коли тривога «накриває»?

Психолог радить прості інструменти для стабілізації:

• Дихання за схемою 3-2-6: вдих — 3 рахунки, затримка — 2, видих — 6.
• Заземлення: відчути підлогу, поверхню, себе «тут і зараз».

“Це допомагає повернутись у тіло. Іноді цього вже достатньо, щоб не зірватися”, — каже вона.

Пані Ірина радить бути уважнішими до себе. Часто ми живемо на автоматі, не помічаючи, що з нами відбувається. Але саме усвідомлення свого стану – перший крок до покращення.

Команда Центру життєстійкості у Зимнівській громаді щодня нагадує людям про просту, але важливу річ — просити про допомогу нормально. А турбота про себе — не примха, а спосіб виживання.

“Ми всі здатні справлятись. І вже справляємось. Життєстійкість взагалі  вважається важливою такою нашою рисою, тому що – це наше вміння справлятися і жити не всупереч тим всім труднощам і стресам, а завдяки тим стресам і труднощам жити повноцінно, щасливо і добре”.