<
Іван Пасічник

Ми самі вирішуємо, яке буде наше завтра

Цей запис опубліковано більш як рік тому
19:31 | 19.10.2020 / Погляд /
6
/ Коментарі відсутні

Кожна людина є розпорядником того, що їй дано природою. Хтось реалізовує свій потенціал максимально, а комусь досить простих речей. Хтось хоче рухатись вперед. Комусь комфотніше тиша і спокій.

Ми всі робимо вибір. Рано чи пізно життя ставить нас на одному із тисяч роздоріжжь, де треба зробити кудись крок, коли вже неможливо стояти на місці. Ми самі визначаємо особливості використання наших ресурсів – будь-яких.

Я – лікар-хірург. За особливістю професії часто доводиться виправляти результати різного роду неправильного використання людиною того, що вона має. Як флеболог працюю з судинами . Порою приходить людина на першу консультацію. Даєш поради – можна, не варто, не треба, не бажано, заборонено, потрібно… Сподіваєшся на те, що є здоровий глузд, що пацієнт про себе турбується. А от і ні …

На жаль, дуже часто жінкам значно важливіше годину-дві побути на ультрависоких підборах. На жаль, не готові займатись активно собою, робити самомасаж. Чому? А раптом не станеться! Стається. І порою стається дуже.

Ви ніколи не задумувались, яку суму витрачає людина, яка має шкідливі звички? Прорахувати не так і складно – просто складіть вартість пачки цигарок і кратність купівлі . Сума виходить астрономічна. Цей ресурс можна булор би пустити на щось справді потрібне і важливе. Ми тішимо себе на мить, а потім довго розплачуємось…

Так до чого це все веду?

25 жовтня кожен із нас має можливість вибрати, яким буде життя на наступні 5 років. Кожен із нас може вирішити, що відбуватиметься з Нововолинськом, Павлівкою, Волинню. Хтось обов’язково прийде. А комусь забракне часу. Тому що будуть цікавіші пропозиції. Тому що друзі покличуть на гриби, на дачу чи просто в гості. Тому що не хочеться брати відповідальність, назвімо речі своїми іменами.

Особливо це стосується молоді, яка свідомо віддає в руки старшого покоління своє завтра. Молоді, яка приходить на дільниці, бачить черги, розвертається і йде собі геть.

Я хочу жити і працювати у прогресивному, сучасному, комфортному місті, де можна розвиватись, займатись спортом, ставати фахівцем. Я вірю в Нововолинськ! А ви?

Закликаю кожного скористатись своїм передбаченим законом правом на волевиявлення. Кожен голос має значення. І твій – також.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Зосим Колбун
18.12.2025
І ще раз вертаючись до постаті Павла Мерседеса. Отець Павло, він же Паша Мерседес, в миру - Петро Дмитрович Лебідь, фігура доволі одіозна. Уродженець села Бобрин, що на Рівненщині, у 1988 році акурат на Різдво, 7 січня, ...
Володимир Демчук
17.12.2025
На жаль, виявляється, окремим українцям навіть у час протистояння з ворогом треба нагадувати про те, яку цінність має наша мова і чому важливо говорити не на язикє. Згадаймо початок повномасштабної фази. Хтось із вас ...
Ярослав Матвійчук
16.12.2025
Вчора відбулося підсумкове засідання постійної депутатської комісії з питань бюджету, фінансів та цінової політики Волинської обласної ради, у якій працюю. Проаналізували освоєння бюджетних коштів у році, що добігає ...
Юлія Іванова
15.12.2025
Інколи батьки приходять із питанням: «Чому зі мною дитина спокійна, а з мамою — кричить, плаче, зривaється?» І відповідь майже завжди одна — і вона не про «погану поведінку». 1. Діти проявляють емоції там, де почуваються ...
Зосим Колбун
11.12.2025
Я прибув у Нововолинськ у 1967 році. Моєю першою (і єдиною) оселею у місті була (і є) квартира на Шахтарському мікрорайні), зовсім неподалік монастиря, у ті роки закинутого. Інтерес мене і смикнув відвідати це місце. ...