Загинув смертю Героя сільський голова Солович Ярослав Кашуба

Про втрату сільського голови повідомляє його друг на сторінці в фейсбуці, висловлюючи скорботу та співчуття родині та друзям загиблого Ярослава Кашуби.

Про страшну звістку – смерть голови села Соловичі на полі бою повідомив Олександр Шишко на своїй сторінці в фейсбуці.

“Ти пішов з життя Героєм, захищаючи Україну! Ти завжди будеш у наші пам’яті”, – йдеться у дописі.

Народився Ярослав Кашуба в селі Соловичі Турійського району Волинської області. Писали про нього ще в 2014-му році у Волинських новинах.

Довгих 23 роки він присвятив ОВС. Вийшовши на заслужений відпочинок, переїхав додому у рідне село. З 2006 року громада села одноголосно обрала Ярослава Івановича головою Соловичівської сільської ради.

У свої 50 зумів реалізувати себе у всіх іпостасях. Він – щасливий, бо займається улюбленою роботою, має міцну сім’ю і дружню родину. Виростив сина та дочку, має троє внуків, яких називає лагідно «мої козачки».

“Боляче було особисто розносити повістки молодим хлопцям, які не те що автомата в руках не тримали, в армії ні дня не служили. Я ж – фізично здоровий і підготовлений – сиджу вдома. Довго оббивав пороги військкоматів, просив, щоб призвали, але, на жаль, скрізь відмовляли.

Моя душа не знаходила спокою доти, доки друзі не розповіли про набір до роти патрульної служби міліції особливого призначення. Рішення моє було миттєве – іду в «Світязь», – розказує міліціонер про своє виважене рішення вступити до лав новоствореного підрозділу”, – ділився розповіддю про своє покликання Ярослав.

Писали також, як у зоні АТО голова Соловичівської сільської ради Турійського району, боєць спецроти «Світязь» Ярослав Кашуба виконував завдання із забезпечення громадського порядку, боротьби із тероризмом та незаконними бандоформуваннями.

«Були ми в зоні АТО майже два місяці. Стояли в місті Вуглегірськ, яке знаходиться за 14 кілометрів від Дебальцевого, це – крайня точка лінії фронту. Спочатку нас трохи бомбили, але було більш-менш нормально. Потому ситуація загострилася, це трапилося 27-го січня 2014-го року. А напередодні мені подарували «Дашку» (станковий крупнокаліберний кулемет ДШКМ, 12-ти каліберний). На нас йшли в атаку, але ми все успішно відбивали. Не було паніки, ми були зорієнтовані у ситуаціях, у тому, що відбувалося. Ніхто не злякався, у нас був патріотичний дух, ми беззаперечно виконували накази й тримали оборони. На нас ліз і спецназ «рускій», і десант.

Те, що ми пробули в облозі три дні й вийшли звідти без жодної втрати, – це вже мистецтво бою й заслуга нашого командира Олександра Фацевича. Він – найкращий, «красава», завдяки йому я тут з вами і говорю», – розповідав боєць.

БУГ висловлює щирі співчуття сім’ї та друзям загиблого Героя