«З тваринами не заходити»: московський храм у Луцьку під час обстрілів відбирає, хто заслуговує на порятунок
Зустрів на теренах соцмереж інформацію, що парафіяни Собору Всіх Святих Землі Волинської, що у місті Луцьку на Соборності, 36, можуть приймати рішення – кого можна рятувати від ракет, а кому зась. Що таке храм? Це – місце, де кожен, хто потребує допомоги, може знайти прихисток. Місце молитви, місце спокою, духовного діалогу з Богом – і місце, де сподіваєшся знайти порятунок. Виявляється, не скрізь. І не для всіх…
Хрестоматійне “Ми відповідаємо за тих, кого приручили” не працює в храмі філії рпц-фсб. Хочеш жити? Приходь! Але за воротами залишай свого пухнастого друга.
Мені пригадується притча про чоловіка, який ішов пустелею із псом, блукав знесилений, обидвоє вже геть знеможені – і раптом рай, куди йому дозволялось увійти і напитись води, поїсти та перепочити. Але лише самому, без собаки! Він не зайшов, побрів далі. І потім потрапив у рай справжній, де знайшлось місце та їжа з питвом і йому, і його кудлатому другу. Бо відданість, вірність – це назавжди, у дружбі нема пауз і умовностей.
Луцьк цієї ночі пережив страшну ніч, коли все двиготіло, гриміло, шуміло, і ти не знаєш, як реагувати, що робити. Війна мала би нас навчити людяності, єдності, толерантності. А натомість лучан, які побігли за прихистком до московського храму, на вході зустрічав охоронець із написом «З тваринами не заходити!».
Вірність, підтримка і любов – це про тих лучан, які стояли перед церквою зі своїми домашніми улюбленцями. Як можна кудись бігти рятуватись і залишити наодинці свого друга – кота чи собаку? Так і стояли, гуртувались, тримали своїх котів чи песиків, а над ними – дрони, стрілянина, гамір…
Мій друг і колега Леонід Шуст цю ніч провів в укритті храму “Фіміам”. Протестанти відкрили двері усім. Не питали про конфесії, не виставляли за двері. Діти з батьками, дідусі та бабусі, а з людьми і їх чотирилапі друзі – як у ноєвім ковчезі. У неспокої, у тривозі, у молитві. Там пам’ятали найголовніше – БОГ Є ЛЮБОВ!
Тим часом, як бачимо у дописі, парафіяльна самопризначена “поліція моралі” ще й знаходила час … ганяти та “виховувати” тих, хто поводив себе не так, як вважається за належне. Добре. Є розуміння, що храм, повага до місця культу – але тут варто було би допомогти заспокоїтись, не боятись, підтримати! У час небезпеки людина поводить себе не завжди раціонально та логічно, кожен на стрес реагує по-своєму. Так що ж суттєвіш: життя чи чиїсь правила? Людяність? В Соборі Всіх Святих про то не чули…
Таким чином московити знову показали своє вміння любити ближнього. Красномовно!
У когось ще є сумніви про засади і принципи патріархату, яким керує соратник путіна?
Дуже сподіваюсь, що міський голова Ігор Поліщук відреагує на цю всю ситуацію належним чином.
P.S. Прошу всіх, хто бачить цей допис, задонатити на Сили оборони. Підтримайте волонтерів чи фонд, яким довіряєте, бо тільки спільно ми можемо здолати усі труднощі, бо нашим захисникам потрібна підтримка!
Джерелом для рубрики став допис депутата обласної ради Андрія Бокоча у фейсбуці
