Як живеться волинянці Марії Онопріяк після операції і зйомок на «1+1»

НАЙВАЖЧЕ БУЛО ПЕРЕЙТИ МЕЖУ

Марія Онопріяк зізнається: найважчим було відважитися. “Найскладніше мені було перейти межу і показати свою проблему всім. Оголення своєї проблеми було найважчим, бо в мене дорослі діти, було неприємно і боляче. Але мене підтримували” – каже жінка.

“Протягом зйомок зі мною нікого з рідних не було” – додає учасниця.

Тому у рідних був справжній шок, коли вони побачили, як змінилася їхня мама. Сльози, оплески і крики радості в останніх хвилинах програми були непідробними. “Ви ж бачили, який у всіх був шок” – посміхається Марія.

ЧУТКИ У СЕЛІ

А от серед односельчан знайшлися заздрісники. Марія каже: Іванівкою навіть поповзла чутка, що їй зробили пластичну операцію на обличчі. “Є такі, які далі лепечуть своїми язиками і досі”. Як тоді називали свиноматкою, так типірка вони говорять, що мене у мене на обличчі така пластика, що не можуть люди впізнати. Хоча в мене обличчя зовсім незачеплене”.

Що сталося з волинянкою Марією Онопріяк після операції і зйомок на «1+1». ФОТО

Насправді секрет зміни зовнішності був повністю показаний у програмі. Це, окрім власне операції, зміна раціону харчування і способу життя, а відтак – схуднення.

“Я схудла на 27 кілограм. Важила 105 кілограмів, а зараз – 78” – зізнається Марія.

Марія і вдома живе за тими правилами, яких її навчила Анна Буткевич. ”До обіду ще можу дозволити собі щось, навіть кусюнчик солодощів – чи тортика чи печиво. , А після обіду я вже стараюсь взагалі нічого такого. А тільки відварну рибу, зелень, перець. Взагалі не вживаю хліб, картоплю”.

Жінка запевняє: на інший режим перейти було не важко навіть в домашній умовах, адже добре усвідомлювала ціну, яку заплатила за можливість жити краще. А от рідним – незручності. “Я тепер харчуюся по-своєму, вони – по своєму. І їм просто незручно переді мною. Але я сприймаю це адекватно” – запевняє Марія.

“МАМУ МАРІЮ” ВЖЕ ЇДЯТЬ У КИЄВІ

Особливо рада Марія, що тепер може продавати молочну продукцію у Києві. У самісінькому його центрі, на вулиці Шовковичній, 50а, – там, де працює оригінальний “Музей сиру”. Там свої товари продають фермери з усієї України.

Саме його засновник – Тарас Ложенко – був в ефірі програми і відвів для товару торгової марки “Мама Марія” окрему поличку.

Що сталося з волинянкою Марією Онопріяк після операції і зйомок на «1+1». ФОТО

“Ми уже не раз продавали там сир, молоко, сметану. Але є проблема: з Іванівки до Києва – кусок дороги. І важко відправити товар, так, щоб це було швидко і більш-менш безпроблемно. Зараз завдяки пану Тарасу, який мені допомагає, ця проблема вирішена і тепер кияни ласують моїми продуктами” – каже Марія Онопріяк.

ЩО НЕ ПОКАЗАЛИ У ПРОГРАМІ

Марія зізнається: її багато знімали, возили у цікаві місця. З особливою радістю пригадує візит у приватну сироварню (це, до слова, не увійшло у фінальну версію програми).

“Мене возили за 150 кілометрів від Києва до одного фермера. Я б дуже хотіла, щоб люди побачили, як мені там допомогли. Там зі мною поділилися рецептами, вчили варити сири, я навіть сама пробувала там це робити. Власник сироварні Андрій – дуже хороша людина. Він вчився в Києві, але покинув все, перебрався за ферму. Тримає там 450 кіз, купує ще коров’яче молоко, варить сири, які витримує цілими роками” – захоплено ділиться Марія.

“Ще водили мене в салон, де робили процедури, маски на обличчі, педикюри. Перший раз в такому була” – зізнається учасниця.

КОРОВИ ПОЧЕКАЮТЬ

Цікавимося – а як же корови і свині, біля яких Марія поралася багато років до того, як потрапила на проект?

“Зараз я корів не дою. Доїть син мій і чоловік. Ще Рома, невістка моя приїхала. А я тільки переганяю помаленьку. Я ще тяжкого не піднімаю, оберігаюсь після операції” – зізнається жінка.

До того ж сім’я Онопріяків збула одну корову. Хоч і лишилося чимало: дві корови і дві телиці.

“Син з невісткою живуть через дорогу, Настя вчиться в Східноєвропейському університеті, зараз в Словаччину поїхала відбувати практику. А Богданчик вчиться в 6 училищі на бармена-офіціанта, то він тільки в п’ятницю ввечері приїжджає. А так з нами нікого нема” – розповідає Марія.

Жінка пригадує, очікувала, що “відходити” після операції доведеться важко і болісно, утім реабілітація пройшла напрочуд легко: “Скажу по правді – через декілька днів після операції вже приїхала до себе в квартиру. Не довелося довго “лежати пластом”. А далі перев’язки в клініці робили щодня”.

“Якби ви знали, наскільки там доглядають медсестри, лікарі! Не хочу хвалити їх, бо ще хто подумає, що роблю це не щиро, але справді – не уявляєте, яка я вдячна усім, хто підтримував. І працівникам проекту, і багатьом незнайомим людям, які писали слова підтримки в інтернеті”