«Я медичний працівник. Захищати країну – мій обов’язок»: історія військової з 100 бригади
«Я медичний працівник. Захищати країну – мій обов’язок». Так коротко про те, чому вирішила стати до лав ЗСУ розповідає пані Юлія. В цивільному житті дівчина працювала асистентом стоматолога, паралельно навчаючись у виші.
Здавалося б, престижна робота з можливістю кар’єрного зросту та професійного розвитку… Але мотивація та відчуття обов’язку взяли гору, тож, закінчивши бакалаврат, Юлія зібрала необхідні документи та в липні 2022 року вдягнула однострій, розповідають фейсбук-сторінці 100 бригади.
«На той момент мені було 23 роки. Рідні до останнього моменту нічого не знали про моє рішення йти захищати країну. Коли вони про це дізналися, то були в шоці, але все ж підтримали мене», – розповідає Юлія.
Так, вже понад два роки дівчина обіймає посаду санітарного інструктора медичного пункту 1-го механізованого батальйону 100 омбр.
За три роки війни в професійній кар’єрі дівчини були різні моменти: радість й горе, емоційні піднесення та потрясіння… Також були й ті, які запам’ятаються на все життя.
«Був випадок, коли ми дистанційно надавали допомогу пораненому побратиму. Евакуювати його з поля бою на той момент було неможливо через масовані обстріли наших позицій з боку ворога. Але попри все, він проявив справжню жагу до життя, і згодом ми таки зуміли його врятувати. Це моменти, які важко передати словами: коли ти хвилюєшся за людину, допомагаєш їй вижити, і, зрештою, все вдається», – пригадує Юлія.
Робота медичного працівника, тим паче в зоні активних бойових дій, вимагає максимальної концентрації, адже від цього залежить життя бійців.
«Моя розрада та мотивація – це мої рідні, які підтримують та чекають вдома. Вони не дають мені впадати у відчай та змушують рухатися далі», – переконує медикиня.
Та й рухатися є куди, адже війна не припиняється. Втім і мотивації у нашої героїні теж чимало.
«Насправді, всі вже втомилися. Кожен з тих, хто зараз на «бойових» хоче будувати плани на майбутнє, але війна вносить свої корективи, тому ми маємо бути сильними, аби скоріше здобути Перемогу та повернутися додому», – говорить Юлія.
Після війни дівчина планує залишитися в медичній сфері та відкрити власний реабілітаційний центр, аби надавати допомогу пораненим військовослужбовцям, а ще створити сім’ю та… просто жити.
