«Я маю чотири причини боротися»: історія старшого кухаря «Алекса» з 100 бригади
Боєць з Ковеля Олександр — батько чотирьох дітей. Вдруге він потрапив на війну в перші дні повномасштабного вторгнення. У 2014-му чоловік був учасником АТО, після поранення служить старшим кухарем механізованого батальйону 100 окремої механізованої бригади.
Історію захисника розповіли на сторінці бригади у фейсбуці.
“Я третій раз в армії, другий раз на війні”, – каже пан Олександр на псевдо «Алекс», який нині служить на посаді старшого кухаря у 2 механізованому батальйоні 100 омбр.
У 2002-2004 роках юний Сашко відслужив «строчку».
2014-го Олександр удруге був призваний до лав ЗСУ під час першої хвилі мобілізації. Спочатку знову потрапив на кухню, але згодом – через брак людей у війську – опанував фах кулеметника. Брав участь у боях за Маріуполь та Савур-Могилу.
На момент початку повномасштабного вторгнення уродженець Ковеля працював у Литві. До того ж, Олександр є батьком чотирьох дітей (разом із дружиною Ольгою виховують синів Станіслава та Романа, а також доньок Владиславу і Кароліну) – усі вони станом на 2022-й рік були неповнолітніми. Попри ці обставини, «Алекс» ухвалив тоді рішення, гідне звання чоловіка, батька і патріота України. Протягом кількох днів він звільнився з роботи, повернувся на рідну Волинь і втретє став до лав ЗСУ:
“Насправді, власник фірми дуже не хотів мене відпускати. Пропонував, що особисто поїде в Україну, евакуює моїх рідних до Литви й допоможе з облаштуванням на новому місці, – згадує боєць, – Але я добре усвідомлював, що там мій дім, моя Батьківщина. І що у мене, як у батька чотирьох маленьких українців і українок, є щонайменше чотири причини боротися за свободу рідної держави, боротися за українське майбутнє моїх дітей…”
У «Сталевій Сотці» учасник АТО з реальним бойовим досвідом відразу потрапив до групи швидкого реагування (щось на кшталт батальйонного спецназу).
Довелося Олександрові пережити і важке поранення:
“Витягували мене буквально з того світу. Скажімо, донорської крові влили більше, ніж у мені було до поранення, – розповідає воїн 100 омбр, – Наслідки пережитого досі даються взнаки: часом паморочиться голова, погано відчуваю руку.”
Та волинянин продовжує служити кухарем у рідному батальйоні, піднімаючи настрій бойовим побратимам і посестрам смачнючими стравами.
До речі, під час нашого спілкування саме готувався обід, основною другою стравою якого мало стати м’ясо по-французьки. Тим часом, Олександр… вже придумав меню і на святкову вечерю в День Перемоги:
Після відновлення волинянин продовжує служити кухарем у рідному батальйоні. Каже: вже продумав меню на День перемоги над армією РФ, бо вірить, що перемога обов’язково буде.
