Втратив ногу на війні, але не зламався: історія 23-річного ветерана з Володимирського району на псевдо «Шаман»(відео)

Микола Коханський із села Губин Володимирського району у перший день повномасштабного вторгнення пішов добровольцем до війська. Тоді йому було лише 19 років. У червні 2025 року воїн отримав важке поранення — втратив праву ногу та переніс 13 операцій. Попри це, 23-річний ветеран вчиться жити далі, працює та будує сім’ю.

Про це дізналися з відео Суспільного на ютуб.

На початку повномасштабного вторгнення Микола навчався у Локачах на автомеханіка. Коли почалася війна, вирішив іти захищати країну.

«Я зрозумів, що потрібно йти захищати свою країну. Я в руках зброї не тримав, військової справи не знав», — згадує він.

Спочатку хлопця не хотіли брати до армії через стан здоров’я, однак він наполіг на своєму. У 19 років долучився до війська, служив у саперному підрозділі, згодом — у 101-й бригаді територіальної оборони Закарпаття. Виконував бойові завдання на Сумському напрямку, а згодом — на Донеччині, зокрема під Бахмутом.

За час служби Микола опанував кілька військових спеціальностей: був сапером, стрільцем, гранатометником, командиром стрілецького відділення, а також пілотом FPV-дронів.

«Страшно було по-різному, але кожен раз поверталися. Найважче, напевно, було стрільцем, бо це контактний бій», — каже військовий.

Найболючішим, за словами бійця, було втрачати побратимів, з якими разом виконували бойові завдання.

Тяжке поранення Микола отримав 5 червня 2025 року. Підрозділ заїхав на позицію і змушений був залишитися там, чекаючи дощу, щоб безпечніше виїхати та уникнути атак ворожих дронів. Однак їх помітив російський безпілотник.

«Нас вичислили “Мавіком” і прилетіло з САУ. Снаряд 152-го калібру попав прямо в бліндаж. Мене привалило колодами», — пригадує ветеран.

Коли прийшов до тями, побратим почав витягувати його з-під завалів. Тоді Микола зрозумів, що має серйозні травми ніг. Унаслідок поранення йому ампутували праву ногу, а ліва була зламана.

Після поранення він переніс 13 операцій. Увесь цей час поруч була його дружина Наталя.

«Я його кохаю, тому і взяла на себе таку відповідальність. Якщо я вже дружина, то повинна виконувати свої обов’язки так, як він виконував свої», — говорить вона.

Пара познайомилася у 2022 році через інтернет. Згодом Наталя приїхала до Миколи на Сумщину, де вони вперше зустрілися. Через два роки одружилися, без гучного весілля — через війну.

Попри втрату ноги, ветеран намагається жити активно. Він навчився ходити на протезі, їздить автомобілем як на автоматичній, так і на механічній коробці передач, а також керує мотоциклом.

У рідному селі Губин Микола з дружиною планує облаштовувати будинок та займатися господарством.

«Будемо облаштовувати будиночок. Засадили поле малиною, будемо пробувати займатися», — розповідає він.

Попри пережите, чоловік каже, що хоче жити і працювати на своїй землі.

«Ми виросли на цій землі і будемо на ній працювати. Хлопці лягають за цю землю. Ми її не зможемо лишити», — говорить ветеран.