Вперше в історії літніх людей у світі стало більше, ніж дітей

Вперше в історії людства сталося так, що в світі зараз більше літніх людей, ніж маленьких дітей. Старших людей у світі 705 мільйонів, молодших – 680 мільйонів.

За даними ООН, в кінці 2018 року кількість тих, хто подолав віковий рубіж в 65 років, перевищила кількість тих, кому менше 5 років, – пише Уніан.

На Землі зараз живе близько 705 млн людей, кому за 65. А тих, хто молодше п’яти, близько 680 млн. Нинішні тенденції вказують на те, що до 2050 року ця різниця стане ще значнішою – на кожну дитину до п’яти років буде припадати більше ніж дві людини, яким за 65.

Цей тренд демографи виявили і відстежують вже давно: у більшості країн люди живуть довше і мають менше дітей.

Крістофер Мюррей, директор Інституту оцінки стану здоров’я при Вашингтонському університеті, говорить: “Буде дуже мало дітей і дуже багато літніх людей, яким за 65, що зробить дуже важким підтримку світового співтовариства в нормальному стані”.

Частка тих, кому більше 65 років, в деяких країнах і регіонах за даними ООН/Світового банку: Японія 27% Італія 23% Євросоюз 19,7% США 15,4% Китай 10,6% Бразилія 8,5% Туреччина 8,15% Індія 5,9% Іран 5,4% Близький Схід/Північна Африка 4,9% Африка на південь від Сахари 3% Маррей – автор доповіді 2018 року, в якій він зазначає, що майже половині всіх країн світу загрожує “банкрутство народжуваності” – дітей народжується недостатньо для того, щоб підтримувати кількість населення тієї чи іншої держави.

“Подумайте тільки про всі глибокі соціальні і економічні наслідки, що загрожують суспільству, в якому дідусів і бабусь більше, ніж внуків і внучок”, – додає він. Згідно з даними Світового банку, в 1960 році коефіцієнт народжуваності в світі становив близько п’яти дітей на кожну жінку.

Через майже 60 років він скоротився вдвічі – до 2,4. В той же час суспільно-економічний розвиток пішов на користь тим, хто народився в наш час. У 1960 році люди в середньому жили трохи довше 52 років. Нинішня ж очікувана тривалість життя досягла 72 років. Це означає, що нам потрібно все більше і більше ресурсів по мірі того, як ми старіємо. Тиск на пенсійну систему і систему охорони здоров’я зростає.

Проблема старіння населення гостріша в розвинених країнах. Там, як правило, нижча народжуваність, і причина цього, в основному, – економіка: рівень дитячої смертності нижчий, засоби контролю над народжуваністю загальнодоступні, а ростити і виховувати дітей – досить дорого. В таких країнах жінки часто народжують пізніше і тому мають менше дітей.

Більш високі стандарти життя означають, що люди живуть довше. Найкращий приклад – Японія, де очікувана тривалість життя – близько 84 років (найвища у світі) і 27% населення старше 65 (теж найвищий показник у світі). А яка в Японії частка тих, кому ще не виповнилося п’яти років? За даними ООН, близько 3,85%. І та, і інша цифри вже давно турбують японську владу, і в минулому році уряд країни оголосив про намір змінити обов’язковий вік виходу на пенсію з 65 до 70 років. Якщо (і коли) це буде втілено в життя, працівники в Японії будуть виходити на пенсію в більш старшому віці, ніж де-небудь у світі.

Але дисбаланс, про який ми говоримо, загрожує країнам, що розвиваються. У Китаї частка літніх людей менша, ніж в Японії (10,6% від усього населення), але через суворі заходи з обмеження народжуваності, введених в 1970-ті, в другій за величиною економіці світу відносно низький коефіцієнт народжуваності – у середньому 1,6 дитини на жінку. І тих, кому ще не виповнилося п’ять років, на материковому Китаї зараз менше 6% від усього населення.

Серед держав, де висока народжуваність, домінують країни Африки. Наприклад, Нігер – “найбільш фертильна країна світу”: там у 2017 році в середньому на одну жінку припадало 7,2 народження дитини.

Однак у тих же самих країн – високий рівень дитячої смертності. У Нігері – 85 дітей на кожну тисячу, один з найвищих у світі. Для демографів цифра 2,1 – магічна. Вважається, що такого коефіцієнта народжуваності достатньо для того, щоб населення відтворювало себе.

Найбільш свіжі дані ООН показують: лише трохи більше половини країн світу (113) відповідають цій вимозі. Дослідники вказують також, що країнам з більш високою дитячою смертністю і більш низькою очікуваною тривалістю життя необхідний коефіцієнт 2,3, а цей поріг досягнуто тільки 99 державами.

Через скорочення народжуваності в багатьох країнах населення, швидше за все, досить сильно зменшиться – незважаючи на те, що загальне населення планети зростає (очікується, що до 2024 року воно досягне 8 млрд).

Зменшуване і старіюче населення… Це перш за все означає зниження числа працівників, що веде до зниження продуктивності, що веде в свою чергу до уповільнення економічного зростання. У листопаді минулого року МВФ попередив, що через старіюче населення економіка Японії протягом наступних 40 років може скоротитися більш ніж на 25%.

“Демографічна ситуація впливає на всі аспекти нашого життя”, – підкреслює Джордж Лісон, директор Оксфордського інституту старіння населення. Між тим, серед фахівців досягнутий консенсус: уряди повинні діяти, щоб знешкодити “бомбу старіння”, яка вже цокає.

Китай до 2015 року переглянув свою “політику однієї дитини” і в 2018-му дав зрозуміти, що через рік всі обмеження будуть зняті. Згідно редакційній статті в газеті “Женьмінь жибао”, офіційному виданні ЦК Компартії Китаю, народження дітей – це “справа сімейна і державна”. Втім, скасування обмежень навряд чи стане панацеєю.

У 2018 році в Китаї народилося 15,2 млн дітей – найменше за більш ніж 60 останніх років. Китайські вчені вважають причиною такого зниження народжуваності зменшення числа жінок репродуктивного віку, а також те, що молоді сім’ї схильні відкладати народження дітей з фінансових міркувань – особливо ті сім’ї, в яких жінки, що здобули освіту, не хочуть грати роль, традиційно відведену їм у суспільстві.

Експерти у сфері народонаселення попереджають: для пом’якшення ефекту старіючого населення державі потрібно піклуватися про здоров’я літніх людей. Здорові люди здатні довше залишатися працездатними, до того ж це знижує витрати на медичне обслуговування.

Крім того, як наголошують фахівці Міжнародної організації праці, в економіці тих країн, де жінки працюють нарівні з чоловіками, рідше бувають спади. Чим більша в робочій силі частка жінок, тим більш стійка економіка.