Волинські палаци: розповіли про Горохівську резиденцію Стройновських

Цей запис опубліковано більш як рік тому
01:24 | 3.04.2023 / Новини / ретро /

1639

/ Коментарі відсутні

Вважають, що перша писемна згадка про Горохів походить від 1240 року з Іпатіївського літопису. Хоча деякі дослідники в цьому сумніваються. Оскільки населений пункт був невеликим, то він, подібно до інших, переходив у власність то одного магната чи князя, то іншого.

Наприклад, у 1450 році великий князь литовський Свидригайло передав містечко у власність Олізару Шиловичу, який був волинським маршалком, а потім луцьким старостою. Пізніше містечко стало власністю Сангушків. Тільки в 1600 році Горохову надали маґдебурзьке право, що означало закріплення певних прав власне міського населення, – пишуть Волинські новини.

У 1795 році Горохів став власністю Валер’яна Стройновського, який був одружений з Олександрою Тарновською. У цій родині народилася дочка Валерія, яка в майбутньому стане відомою портретисткою на мініатюрах.

Валер’ян Стройновський в останні роки XVIII століття розвинув Горохів. Збудував тут шпиталь, костел і родинний палац. Невідомим залишається автор палацу в стилі класицизму, як і упорядник парку, який розкинувся навколо резиденції. Опис 1820-х років подає будівлю як дво-триповерхову споруду, оточену тополями. Біля невеликого парку були яри і починався ліс. Сам палац збудували на одному з невеликих пагорбів хвилястої місцевості. Головний фасад був звернений у бік містечка.

Малюнок Наполеона Орди пізнішого часу зображає палац на панорамі без деталей. На його малюнку горохівський палац був прямокутною спорудою з чотирисхилим дахом. Головний фасад мав чотири колони тосканського ордеру. На кутах палацу були ще два портики, кожен з трьома колонами. Цікава конструкція.

Палац на малюнку Наполеона ОрдиВсередині палац прикрашали меблі у стилі ампір. В одному з залів були фрески з зображенням світанку. Великий плафон у бібліотеці теж був розписаний. На ньому помістили образ Польщі, яка плаче. Головна зала палацу були прикрашена колекцією скульптур, кілька розмістили в парку. Від часів будівничого палацу – Валер’яна Стройновського – тут була колекція картин. Після подорожі до Італії Страйновський привіз із собою маляра Костянтина Віллані. Йому замовили нанести на стіни образи з «Ілліади» та «Енеїди». Цей художник відомий тим, що намалював кілька картин для кафедрального костелу в Луцьку. Там вони й досі зберігаються.

Античну скульптуру, китайську порцеляну і малярські роботи особливо цінували мешканці палацу, надто Валерія Тарновська (та сама авторка портретів-мініатюр), яка кохалася в малярстві. Після смерті Валеріана колекцію поповнювали його нащадки. Тут були картини італійських, фламандських, французьких, польських, голландських авторів.

Серед 2500 томів бібліотеки перебували також альбоми малюнків, рідкісні видання, книги про історію мистецтва.

У палаці часто проводили прийоми гостей, які були вражені його красою і залишали відгуки. «Якесь зачароване місце», «багатий музей зі смаком» тощо.

Блиск горохівського палацу тривав до 1830 років. Родина вирішила перенести все добро з палацу в інше своє гніздо – Тарнобжег. Утримувати горохівську резиденцію ставало задорого. У другій половині ХІХ століття Тадеуш Тарновський виставив на продаж залишену частину колекцій з палацу. Поволі будівля занепадала, аж поки не перетворилася на руїну наприкінці ХІХ століття. Завалився лівий кут приміщення. Тарновські продали маєток якомусь росіянину Свистунову, від якого він згодом перейшов до інших.