Волиняни на Сході ремонтують військову техніку
Двоє волинян поїхали на передову ремонтувати техніку.
Валентин Дуніч та Святослав Щербик – звичайні автомайстри з села Підгайці, де мають власний автосервіс, – повідомляє інформаційне агентство Волинські новини.
У складний час для держави вони не змогли залишитися осторонь, і нині – на передовій. Але не як військові, а як звичайні автомеханіки, без жодного захисту, ремонтують техніку для першого батальйону територіальної оборони «Волинь».
Волонтер благодійного фонду «Серця Волині», який опікується потребами БТО «Волинь» Галина Неспай, розповідає, що Валентин і Святослав допомагають ремонтувати техніку для волинян ледь не з перших днів. До слова, Святослав свого часу ходив у військкомат, хотів записатися добровольцем, але його не взяли, оскільки він мав проблеми зі здоров’ям. Відтак, чоловіки долучилися до допомоги тим, чим заробляють на життя – ремонтом техніки.
Першу машину вони поставили на колеса за 2 години.
Довелося працювати в авральному режимі. Згодом вони ремонтували автомобілі для БТО «Волинь» та інших добровольчих загонів. Працювали не покладаючи рук і не шкодуючи сил, навіть серед ночі.
«Варто було глянути на їхні руки – чорні, в мазуті», – каже Галина Неспай.
Власне, майстрам волонтери привозили недорогі автівки, а ті їх вдосконалювали, замінювали запчастини, перефарбовували, перевіряли фільтри, щось додавали із запчастин, змінювали, щоб машини були на ходу і потужніші. Останній автомобіль, привезений з Ковеля, довелося розбирати ледь не до останнього гвинтика.
Але тепер він готовий для виконання завдань і саме цим автомобілем хлопці й поїхали на Схід.
«Вони сказали: «Чого ми тут будемо сидіти? Чого боятися?». Той автомобіль зібрали з допомогою ковельських волонтерів. І ним же поїхали, ще й забрали всі посилки. А що не помістилося в машину – взяли причіп, і не побоялися з ним їхати туди», – розповідає волонтер.
Повезли бійцям не лише теплі речі, тепловізори, медикаменти, а й запчастини, які будуть потрібні на передовій для ремонту техніки.
До слова, Валентин та Святослав розбираються не лише в легковиках чи вантажівках, а й в БРДМах. Тож їхні золоті руки ой як будуть у пригоді там, де нині БТО «Волинь». Додамо, Валентин і Святослав уже на місці, і вже подивилися «фронт робіт». Спершу сподівалися впоратися за тиждень, а коли побачили техніку, кажуть, доведеться працювати довше. Але вони готові працювати, не покладаючи рук, поки не вдихнуть життя у залізних коней, які служать бійцям.
Власне, про потреби батальйону, волонтери щодня інформують на своєму сайті. До слова, волонтери фонду координують роботу й з іншими однодумцями, фондами, громадськими організаціями і співпрацюють з ними.
Варто додати, що до БТО «Волинь» прикомандирували військових і з інших регіонів. Волонтери не роблять поділу між хлопцями на «свій-чужий».
«У нас було, що дзвонять з інших областей, приміром, сусідніх від місця розташування батальйону, і просять доставити посилку. Рідні пересилають нам сюди, а ми доставляємо хлопцям якнайшвидше. Часто матері дивуються, що наші посилки приходять за день-два, хоч ми живемо набагато далі за них. А ще біля наших бійців стоять військові з інших частин – ми й їм допомагаємо. Адже і вони теж прикривають наших хлопці», – каже Галина.
Волонтерством Галина зі своїми колегами зайнялася ще й тому, що їх начальник пішов добровольцем, і служить саме там – у БТО «Волинь». Інший шеф – кадровий військовий, вертолітник, теж воює в зоні АТО. Та хоч волонтерське забезпечення починалося за ініціативи директора, тепер всі бійці батальйону для тих, хто ними опікується – наче рідні.
І наостанок: довелося стати свідком телефонної розмови з бійцями, які на передовій. Вони дуже чекають на рішення про долю їх батальйону. А телефонна розмова завершилася словами Галини: «Повертайтеся якнайшвидше»…