Засновниця Харківського літмузею, яка нині проживає у Зимному, розповіла про свою евакуацію

Ірина Григоренко – філологиня, літературознавиця, засновниця Харківського літературного музею. 34 роки була його директоркою. 24 лютого разом із колективом рятувала колекцію музею. Нині жінка проживає у селі Зимне Володимирського району.

Зараз із сім’єю музейниця тимчасово мешкає у селі Зимне Володимир-Волинського району. Суспільному жінка розповіла про роль культури у війні з Росією та евакуацію із Харкова.

Тієї ночі забути неможливо

“Я не уявляла, що доживу, що за моє життя станеться така страшно війна. Це пояснити неможливо, і це забути неможливо. Тієї ночі забути неможливо. Хоча вже 5 місяців пройшло”, – каже Ірина Григоренко.

Жінка пригадує: 24-го лютого, попри вибухи та небезпеку, уся команда Харківського літературного музею прийшла на роботу і почала рятувати колекцію. Музейникам вдалося вивезти з міста найцінніші експонати.

“Ми переконані, що воно усе повернеться до Харкова. Нині їх зберігають у безпечному місці”, – додає жінка.

Боляче думати про дім і Харків

Ірина Григоренко пригадує, її родина наважилася полишити місто на початку березня: “коли вже літаки над головами, авіація почала усе руйнувати, то ми прийняли рішення їхати у невідомість, що врятувати своє життя”.

Жінка жила у мікрорайоні “Салтівка”, чи встояв будинок – не знає. “Мені боляче думати про Харків і дім. Я все життя намагалась зробити собі на старість. Але без цього можна жити. Головне щоб жити і зі своїми рідними, близькими”, – говорить музейниця.

Ніяких стосунків культурних бути не може

Ірина Григоренко у 1988 році була серед тих, хто займався створенням літературного музею у Харкові. Розповідає: в 1928-му році в місті збудували “Будинок слова”, де мешкали усі культурні діячі.

“В 1934-му у нього з’явилась назва “Будинок слова, будинок смерті”. Бо щовечора приїжджав “воронок” і забирав діячів культури. Когось розстрілювали відразу без суду, когось заарештовували, когось виселяли з родинами. І це найстрашніші часи в історії культури, літератури”, – говорить музейниця.

Зараз Росія продовжує знищувати усе українське, – каже Ірина Григоренко і додає: “культуру ми, все одно, врятуємо, вона буде. Я вважаю, що ніяких стосунків культурних не може бути з ними, бо це буде повторюватись знову”.