«Якщо ти пересилив страх, і стріляєш, бо стріляють у тебе – ти вже воюєш», – розповів військовий Князівської бригади
Військовий Князівської бригади Василь воює з 2015 року. Про найстрашніші на війні речі говорить буденно та спокійно. Він жартує постійно. Його гумор гострий, вишуканий і дошкульний.
«Є, звичайно, чоловіки, симпатичніші за мене, але я їх не зустрічав», – так жартує при зустрічі високий і кремезний Василь. Інформують на фейсбук-сторінці 14 ОМБр.
Він не добирає слів, і, здається, не знає, що таке страх. Та сам Василь це спростовує:
“Немає тих, хто не боїться. Все залежить від того, з чим ти прийшов. У мене після мого першого бою, тоді, в 2015, трусилися не руки, а ноги – так було страшно… Але якщо ти пересилив цей страх, і ти стріляєш, бо стріляють у тебе, – ти вже воюєш. І ти на один крок ближче до Перемоги. По-іншому не буває. Іншого шляху ні в кого з нас нема. Ми будемо воювати! І ми вже в виграші: ми маємо бойовий досвід, зокрема, досвід, 2014-2015 років, коли заходили в окуповані села, коли нас нещадно «утюжила» ворожа артилерія…
Василь розповідає, що «рахується» на шахті і жартує, що через війну не може заробити силікоз (професійна хвороба шахтарів).
“Так, тоді по нас не працювала авіація. А ще тоді в нас не було «енлавів», «джавелінів» і «стінгерів». То є ще питання? Війна, армія, зброя… Чи це моє? Не знаю. Але судячи з того, скільки вже прослужив, щось у цьому, напевно, таки є. Навіть дружина з моєю службою вже змирилась.
Я ж досі ще на шахті рахуюся, я шахтар. Періодично директор мені каже «Ти вже дістав! Скільки я можу шукати тобі заміну?!» А я, знаєте, не можу через оцю війну заробити цей клятий силікоз”, – Василь на якусь мить замовкає, і ця мить йде в нас на те, аби зрозуміти: він в черговий раз іронізує над собою, чи говорить серйозно.
Поради молодим бійцям від Василя:
“Пересилити свій страх – це основне. А ще, знаєте, я завжди намагаюся взяти з собою додатковий БК, бо в бою він дуже швидко закінчується. І завжди ношу каску, бо якщо руку чи ногу можна «відремонтувати», то голову важко «заклеїти»… Отак вони і жили: спочатку бідно, а потім їх обікрали”, – військовий гуморить, час від часу пересипаючи розмову міцним слівцем і вибачаючись за це.
Василь мружиться від весняного сонця і, розмовляючи, встигає перекидатися жартами з побратимами. Він спокійний. Після попереднього бою, перед наступним і між ними в нього на душі мир і впевненість, адже МИ ПЕРЕМОЖЕМО!
