“Я люблю волиняк”, – батько українських бестселерів Василь Шкляр
Під час фестивалю “Княжий” знаменитий письменник, автор “Чорного ворона” і лауреат Шевченківської премії Василь Шкляр презентував свій новий роман про УПА – “Троща”, а після виступу на гутірках розповів “БУГу” про свою прихильність до волинян.
Батько українських бестселерів, знавець і популяризатор правдивої історії, літератури й культури України Василь Шкляр розповів про свої враження від перебування у княжому місті.
“Емоції тільки щонайкращі, хоча у мене було певне упередження. Володимир-Волинський – несподівано красиве місто. Спочатку мешканці видалися трохи сонними, аморфними, а насправді народ активний, з “вогником” в очах.
І взагалі, я люблю волиняк. Залюбки приїду у ваше місто і наступного року. Коли приїжджаю на Полісся, у мене душа співає. Хотів би десь жити тут.
Ментально волиняки схожі до черкащан: по-доброму надто довірливі, наївні в кращому розумінні цього слова, але в глибині – мудрі. Та вони не демонструють цього”, – відзначив письменник.
Він вважає, що під час війни патріотам не личать легковажні розваги. На думку Василя Шкляра, потрібно жити повноцінно, але завжди пам’ятати, що відбувається в країні.
Василь Шкляр – уродженець Черкащини (Холодний Яр), член Національної спілки письменників, Асоціації українських письменників, лауреат багатьох престижних літературних премій, володар гран-прі Всеукраїнських конкурсів на кращий роман «Золотий бабай» та «Коронація слова», премії «Золоте перо», міжнародної премії «Спіраль століть», австралійської премії «Айстра», премії Ліги українських меценатів «Ярославів Вал» та ін. Улюблена літературна відзнака Шкляра – «Автор, чиїх книжок найбільше викрали з магазинів». У 2011 р. Комітет з Національної премії імені Тараса Шевченка присудив Василеві Шкляру найвищу літературну нагороду за роман «Чорний Ворон» («Залишенець»), однак письменник-патріот відмовився отримувати премію на знак протесту проти перебування на посаді тодішнього міністра освіти, «бандюківця» Табачника. Згодом у Холодному Яру вперше в нашій історії автору «Чорного Ворона» було вручено Народну Шевченківську премію. Усі гроші (260 тисяч гривень) письменник переказав у фонд екранізації роману «Чорний Ворон». Друкувати свої твори почав ще школярем, з 1967 року. Окремими виданнями вийшли книжки прози «Перший сніг» (1976), «Живиця» (1982), «Черешня в житі» (1983), романи «Праліс» (1986), «Ностальгія» (1989), «Ключ» (1999), «Елементал» (2001), «Кров кажана» (2003), «Залишенець» («Чорний Ворон», 2009) та інші.
“Кожне місто, у яке приїжджаю, має свій фестиваль. Не встигаю на всі запрошення відповідати і, тим більше, їздити. Такі патріотичні заходи, звичайно, потрібні. Ми краще пізнаємо один одного. Є люди, яких я бачу майже не всіх фестивалях. Мабуть, за таких обставин тісніше відчуваємо плече один одного.
У нас в Холодному Яру відбувається третій фестиваль “Проща”. В мене був вибір – їхати або туди, або сюди. Я обрав Волинь.
Щодо “Княжого”, то це дуже непоганий старт. Але потрібно так планувати, щоб не збігалися заходи музичної сцени та літературної, залучати побільше людей, насамперед, місцевих”, – підсумував автор українських бестселерів.
