Волонтерка Корпусу миру розповіла про англомовний табір у Володимирі-Волинському (ефір англомовний)

До студії інтернет-видання “БУГ” завітала волонтерка Корпусу Миру Офелія Сантос-Ернандез. В ефірі розмовляли про те, як дівчина наважилася на роботу в Корпусі Миру. Головний акцент розмови припав на проект, котрий розпочинають реалізовувати 31-го серпня у Володимирі-Волинському.

Сюжет англомовний, тому для читачів даємо розшифровку ефіру під відео.

– Ласкаво просимо до студії Бугу. Сьогодні у нас дуже цікавий гість. Її звати Офелія Сантос-Ернандез. Вона волонтер Корпусу Миру. Як це – жити в Україні?

– Жити В Україні добре. Але життя в Україні також дуже відрізняється від життя в Америці. Перш за все – це мова. Вона видалася важчою, ніж я сподівалася. Трішки важко було для мене вивчити її, особливо закінчення. Я знаю англійську, іспанську і китайську і зараз я зрозуміла, що українська для мене є важчою, ніж китайська. Люди, яких я зустріла тут дуже щирі і гарно ставляться до мене.

– Чому ти вирішила стати волонтер?

– Тому що я навчаюся на факультеті міжнародних відносин. Я хотіла побачити світ. Також це був час у моєму житті, коли я вирішила для себе, ким я хочу бути у майбутньому. Частина волонтерської роботи – це викладання і навчання англійської. Я сподіваюся, що це допоможе мені зрозуміти чи хочу я бути у майбутньому вчителем чи ні.

– Що найбільше тобі подобається у твоїй роботі?

– Це тісна співпраця зі студентами, з підлітками 14-18 років. Щоб зрозуміти їх краще. Вони можуть мені вже розповісти, що вони хочуть знати і що розуміють, а що – ні.

– Чи багато українців знають англійську? Чи є якийсь мовний бар’єр?

– На диво ні. Навіть місцеві жителі мають певний рівень знань. Якщо це не досконала англійська, то всеодно я можу зрозуміти їх.

– Я знаю, що деякий час ти жила в Тайвані. Розкажу будь ласка про цю країну.

– Так, я жила там рік. Це була частина бакалаврської навчальної програми. У мене був вибір поїхати у Китай чи до Тайвані. Я подумала, що всі знають про Китай і тому обрала Тайвань. Я поїхала туди і рік там прожила, вивчаючи Китайську. Культура значно різниться. Місцеві жителі дуже консервативні і дуже ввічливі.

– Може щось сказати на Китайській?

– Це значить: “моє ім’я Офелія і приїхала в Тайвань вивчати китайську”.

– Чи важливо вивчати англійську і чому?

– Світ дуже глобалізований. Розвивається торгівля. Мабуть, не варто вивчати різні мови. Дивіться, що відбувається в сучасному світі: в Кореї англійська є другою офіційною мовою, у Сингапурі англійська мова – одна з офіційних. Англійська стає більш вживаною.

– Яким чином краще вивчити англійську?

– Я розкажу вам свою історію. Я походжу з мексикансько-американської сім’ї. Мої батьки емігрували з Мексики. Коли вони приїхали до США, вони зовсім не знали англійської. Живучи у Каліфорнії, я зовсім не знала мови. Спочатку батьки відправили мене до іспаномовної школи і до восьми років я зовсім не знала англійської. Потім батьки вирішили переїхати до іншого міста і я пішла до суто англомовної школи. Мені було 8 років. Тобто до 8-ти я не знала англійської зовсім. Не було часу для мене вивчати граматику, тому не можу навчити українських студентів граматики. Я прошу зробити це українського колегу. Практичну і усну частину навчання я беру на себе. Я раджу більше дивитися фільмів на англійські і читати, намагатися говорити якомога більше. Завдання для мене – це навчити зрозуміти і вміти пояснити, що ти хочеш.

– В якому віці вже пізно вчити мову?

– Я думаю, що ніколи не пізно вивчати мови. Волонтери Корпусу Миру Можуть мати вік від 18-ти і до 70-ти років і старше років. Незважаючи на вік, вони так само повинні вивчати мови. Тому, з огляду на це, вчити мову ніколи не пізно. Наприклад є волонтер в Одесі, який вивчає українську і російську мови.

– Як довго ти перебуватимеш в Україні?

– Я вже тут десять місяців, а взагалі буду два роки.

– Я знаю, що ти розпочинаєш дуже цікавий проект? Що це за проект?

– Його назва G L O W and T O B E, що значить дівчата керують світом і навчимо хлопців бути кращими. G L O W and T O B E були придумані волонтерами Копрпусу Миру для того, щоб допомогти країнам, які розвиваються. Таким, як Україна. Цей табір про впевненість у своїх силах, гендерну рівність.

– Він тільки для дівчат?

– GLOW для дівчат, а TOBE для хлопців. Особливістю цього проекту є те, що ми поєднуємо ці два табори, оскільки ми будемо обговорювати однакові теми.

– Чи є якісь правила у таборі?

– Так. Ці правила будуть озвучені у перший день табору. Нічого особливого: поважати інших, дотримуватися інструкцій викладачів

– Де відбуватимуться табірні заняття?

– У Володимир-Волинському педагогічному коледжі ім. А.Ю.Кримського.

– Як хлопцям і дівчатам потрапити до цього табору?

– Зайти на сайт педагогічного коледжу і зареєструватися онлайн за посиланням – https://www.vvpc.com.ua/node/441

– Хто буде вихователями у таборі?

– Є вісім волонтерів і мій друг з Британії, який зараз в Луцьку, а також викладачі педколеджу.

– Як це буде організовано?

– Табір кожного дня матиме іншу тему. Наприклад, першого дня це реєстрація, знайомство, потім два заняття, перерва на обід, а потім ще два заняття.

– Які теми будете порушувати?

– Перш за все про толерантне ставлення до представників інших націй та народностей, расову дискримінацію, а також вивчення інших культур. Другий день буде присвячений гендерній темі: як це бути чоловіком і жінкою. На третій день ми говоритимемо про лідерство і роботу в команді. Це буде можливість для учасників табору взяти на себе роль лідера і вести за собою, а а також вчитися працювати в команді. Четвертий день буде присвячений темі здорового способу життя, наприклад здорове харчування, вправи, а також гратимемо в різні спортивні ігри. На останній день ми будемо говорити про самоповагу. Ви знаєте, що багато людей різного віку дуже переймаються тим, як вони виглядають і що про них думають інші. Також в останній день ми підіб’ємо підсумки роботи табору.

– Після завершення своєї волонтерської служби в Україні ти б хотіла повернутися сюди колись?

– Так, звичайно. Навіть для того, щоб відвідати друзів. Я подружилася з багатьма українцями. Часто на вихідні я їжджу до них у гості.

– Було дуже цікаво сьогодні говорити з тобою. Надіюся, що найближчим часом з тобою зустрінемося. Ми мали зустріч з волонтером Корпусу Миру Офелією Сантос-Ернандес. Дякуємо, що сьогодні доєдналися до нас. Дякую за гарний вечір!