Володимирчани пригадували слова, які вийшли з вжитку, але збагачують українську мову

Нещодавно володимирчани пригадували застарілі слова на фейсбук-сторінці ВолодимирІнфо, архаїзми, що вийшли з вжитку або мало використовуються нині. Молоде покоління вже не знає, що таке шопа, нецьки та обцаси. А ще буквально 40-50 років тому вони були у кожному господартві, у кожній оселі.

Адміністрація ДІКЗ “Стародавній Володимир” вирішила пояснити і показати на фото, що це за речі, і як вони виглядають, – йдеться у матеріалі наукової співробітниці Орисі Вознюк.

Куфра або ж кофра. Слово має французьке походження (coffre — “скриня”) – скриня або дорожня скриня з пружним каркасом. Кофри використовували, як дорожню валізу. Вони були дерев’яні. Пізніше – шкіряні.

Кофри використовуються і нині. Вони широко застосовується серед мотоциклістів та скутеристів. Перевагою кофрів є зміщення центру ваги в нижньому напрямку, завдяки чому підвищується стійкість транспортного засобу щеплення з дорожнім покриттям. Тепер – це своєрідний багажник або бардачок.

Сачок – верхній демісезонний одяг жінок у південних районах Волині першої половини ХХ століття. Сачки були утеплені, темних кольорів, напівприталені.

Нецьки (ночви) – видовбані з цільного відрізка деревини коритця прямокутної або човноподібної форми, часто — із завуженими кінцями-ручками, в яких купали дітей, прали білизну, підсівали борошно, розчиняли тісто, сікли овочі та зелень. Ночви мають давнє слов’янське походження і використовувалися в побуті для замішування тіста, купання, прання.

Цебер (цебрик, цебро) – велика дерев’яна посудина. має вигляд зрізаної діжки. Велике цебро ще називається баддя́ (від тур. badya), маленькі діжки з ручками називають ряжками.

Малай – Мала́й (від рум. mălái) — вчинений невеликих розмірів хліб або корж з кукурудзяного, горохового або пшоняного борошна. Про пшоняні малаї не раз згадується, коли йдеться про їжу запорізьких козаків.

З появою кукурудзи на території України й Молдови, то малай поступово замінила інша схожа страва — мамалига. У ній змінюється основний компонент, але спосіб приготування і вживання залишився майже ідентичним.

Гребінка – інструмент для обробки текстильної сировини. До поширення промислового текстильного виробництва чесання проводили вручну, за допомогою знарядь, відомих під загальною назвою «чесалок». Для первинного, грубішого чесання використовували гребінки (або «залізні щіті»)— дерев’яні дошки з набитими металевими зубцями.

При́зьба — спорудження вздовж зовнішніх стін по периметру хати (будівлі), служить для запобігання промерзанню споруди взимку і для захисту від опадів. У бідних хатах могла бути виконана як простий земляний насип (часто закритий дошками), в поліпшеному варіанті — як цегляна або кам’яна.

Призьбу часто обмазували червоною або жовтою глиною, яка символізувала очищувальну силу вогню. До зими на призьбу ставили загату, для утеплення стін, а в теплі пори року використовували в інших корисних цілях: сушили цибулю, часник, мак, різне зілля, виставляли посуд, а в свята або в часини відпочинку застеляли домотканними доріжками і збиралися цілою родиною для розмов про життєві та господарські справи.

Кля́мка (від німецького klamm < klammen — «стискати») — пластинка з важільцем, якою зачиняють і відчиняють двері, хвіртку тощо.

Паляруш (пулярес) — гаманець.

Френзлі (презнзлі) – один з найдавніших видів декору, який використовувався для оздоблення одягу та рушників з давніх часів.

Бамбетель – (від нім. Bankbettel) — лавка-ліжко, яка розсувається для спання та складається для сидіння. У 19 ст. та на початку 20 ст. на Галичині в розкладену лаву клали сінник, і на ній спали, водночас часто виконувала функцію скрині.

Лейбик — різновид народного одягу українців, безрукавка. Це чоловічий і жіночий прямоспинний одяг без рукавів.
Лейбики шили з сукна домашнього виготовлення, поли прикрашали металевими ґудзиками і кишенями. Як повсякденний популярний одяг лейбик був поширений переважно на Прикарпатті, але був в ужитку і в решті регіонів України.

Шалінівка (шалянова хустка) – вовняні хустки мануфактурного виробництва на Західні Україні. Їх називали «тернова», «шалянова», «салісуха», «бродська”.

Фаєрка – це та сама конфорка. Отвір у кухонній плиті на якого ставлять каструлі тощо, коли щось варять.

Обцас (обчас) – дерев’яна, шкіряна і т. ін. набійка на підошві взуття.

Камізелька – традиційна жіноча оксамитова жилетка з ручною вишивкою бісером і стеклярусом.