У Володимирському районі матері та дружини загиблих воїнів вишивають «Рушник Пам’яті»

Матері та дружини загиблих військовослужбовців з Володимирської, Устилузької, Зимнівської та Оваднівської громад вишивають «Рушник Пам’яті».

На полотні довжиною 92 метри мають бути імена 239 полеглих захисників та захисниць України, які загинули в російсько-українській війні з 2014 року, розповіла Суспільному очільниця громадської організації “Об’єднання матерів і дружин Захисників України” на Волині та мама полеглого захисника.

“Ми повинні пам’ятати, що вже 12 рік іде війна”

Чоловік 38-річної Яни Юрій Борисов з Володимира загинув на війні 1 березня цього року. Щоб захищати Україну, повернувся з-за кордону у перші дні повномасштабної війни. На рушнику, каже дружина, біль від втрати рідної людини.

“Двоє діток лишилося, 17 років в шлюбі щасливому були. Думала: відволічуся, вишиваючи. Але кожне прізвище, кожного хлопця пам’ятаєш, як везли. Тяжко”, — говорить дружина загиблого військовослужбовця Яна Борисова.

23-річний Микола Бондарук — один з перших волинян, які загинули 22 травня 2014 року під Волновахою. Мама Оксана розповідає: восени син планував одружитися, але не судилося. На рушнику пам’яті його ім’я вишите першим.

“Навіть не віриться, що стільки часу пройшло. Коли приходять великі свята, день народження і день смерті — це найважчі дні. Добре, що придумали такий рушник. Тільки дуже шкода, що він буде дуже великий. Ми повинні пам’ятати, що вже 12 рік іде війна”, — мама загиблого військовослужбовця Оксана Бондарук.

“Кожен хрестик – то згадалося від дати народження до того часу, як його поховали”

37-річний Валерій Осіпов з Володимира пішов служити за контрактом у червні 2024 року, поліг 31 серпня того ж року на Бахмутському напрямку. Мама захисника Тетяна говорить: шукала у собі сили вишити ім’я сина.

“Кожен хрестик — то згадалося від дати народження до того часу, як його поховали, — каже мама загиблого військовослужбовця Тетяна Осіпова. — Важко не фізично мені було вишивати, а морально. Син сім’ї не мав. І вийшло так, що клала на коровай рушник, який вишивала йому на щастя. Потім зняла з короваю і пов’язала йому на хрест. Так закінчилася його дорога”.

Вишивання допомогло вижити, коли 9 місяців тривали пошуки чоловіка — розповідає дружина Ірина Смірнова. Її коханий Сергій загинув в Іловайську 29 серпня 2014 року. Початок пам’ятного полотна жінка вишила в національних мотивах.

“Я освоїла машинну вишивку. І якраз саме тризуб вишила машинною вишивкою. Бо руками трішки важко. Кожне ім’я — це цілий світ, і кожна дата народження — це історія кохання, це історія життя, мрій, які не здійснилися”, — говорить дружина загиблого військовослужбовця Ірина Смірнова.

Ідея створення рушника у червоно-чорних кольорах — це спільна ініціатива Волинських осередків об’єднання матерів та дружин захисників України та Союзу Українок. Вишивати жінки почали у березні цього року. За словами Катерини Свищ, тканину та нитки купували самі або за гроші благодійників.

Зберігатиметься готовий “Рушник Пам’яті” у Володимирському районному осередку Союзу Українок.