У Володимирі-Волинському відбулася “спецоперація” по порятунку кажанів

 У понеділок 19 березня у сквері біля історичного музею працівники житлово-експлуатаційної контори здійснили зрізання дерев. В одній з колод були виявлені кажани

Про цю історію, на своїй сторінці у Фейсбук, розповіла Ганна Доскоч

“В 16:40 до мене зателефонувала одна з працівниць ЖЕКу й повідомила про те, що з однієї з колод порізаного стовбура, які перевезли на їхню територію (саме у тій частині завдяки “допомозі” термітів утворилося дупло), чулися дивні звуки схожі на писк. Виявилося, що це кажани.

Востаннє живих кажанів я бачила у рівненському зоопарку. Зазвичай у них свої окремі апартаменти за склом, проте мені “пощастило” потрапити під акцію, коли “мишок” випустили політати над головами відвідувачів. Не злякалася, але відчуття від такого близького контакту були змішані…

Жінка випадково знайшла мій номер і, не знавши, куди ще офіційно в подібній ситуації можна звернутися у нашому місті, зателефонувала мені… Кажуть, у Володимирі є еколог, який міг би підказати, що робити… Але ніхто не знає, де його шукати і які саме обов’язки у його компетенції. Мене трохи дивує сам факт, що дерева наказали зрізати, а те, що вони теоретично (і, як виявилося, практично) можуть бути чиїмось домом, ніхто не врахував й не контролював процес.

Часу на роздуми й пошуки охочих допомогти (їх вдень з ліхтариком важко знайти) не було. Одразу ж в інтернеті знайшла номер телефону Людмили Денисенко, директорки луцького зоопарку. Саме вона дала перші вказівки, як діяти. Побігла на територію ЖЕКу, сфотографувала кажанчиків, які сиділи все у тому дуплі, дивилися на мене переляканими оченятами. Тоді дізналася, що у сквері могли залишитися ще тварини. Побігла туди. На жаль, знайшла три замерзлі тільця (ймовірно, жертв більше). В пустоті пенька знайшла ще трьох живих. Занесла до решти… А далі було найстрашніше, чого я ніколи не робила – довелося засовувати руку (у рукавичці, звичайно!) в дупло й обережно діставати звідти усіх кажанів й класти до коробки. Вони прокинулися й холод став їхнім першим ворогом. Морозну ніч вони могли не пережити. Цю ніч вони проведуть у приміщенні ЖЕКу. Я не мала часу їх перерахувати. Не менше 13, а то й більше. Сподіваюся лише, що усі виживуть.

Я щиро дякую працівникам ЖЕКу – пані Аллі, котра не закрила очі на бідних кажанів, але почала шукати допомоги, а також пану Володимиру, який теж не був байдужим.

Ще дякую директору історичного музею Володимиру Стемковському, який допоміг шукати живих у сквері.
Особлива ж подяка Людмилі Денисенко, котра не лише дала перші настанови й поради, але й запропонувала допомогти й забрати на подальший догляд мажанів у луцький зоопарк.

PS: друзі, хто завтра планує їхати до Луцька і готовий завезти до зоопарку невелику коробку з кажанчиками? Може, хтось просто виявить бажання здійснити своїм коштом цю важливу місію?

PS 2: більшість стереотипів, пов’язаних з кажанами – це суцільні нісенітниці! Запам’ятайте: кажани не мають ніякого відношення до графа Дракули, вони не п’ють кров, не заплутуються у волоссі й не є переносниками інфекцій, притаманних звичайним гризунам. В Україні зустрічаються кажани приблизно 28 видів й усі вони занесені до Червоної книги України. В рік самка народжує не більше 1-2 дитинчат. Кажанів не потрібно боятися – їх потрібно охороняти й рятувати!, – розповіла на своїй сторінці  Ганна Доскоч