У Володимирі-Волинському відзначили 149 річницю від дня народження Лесі Українки
25-го лютого у культурно-мистецькому центрі відбувся концерт, приурочений 149-й річниці від дня народження Лесі Українки. Виявилось, що одному з наших земляків вдалося подружитися, з вже на той час, визнаною поетесою. А творчі колективи міста підготували програму та театральні етюди.
Науковий співробітник історичного міського музею Богдан Янович розповів про зв’язок Лесі Українки із Володимир-Волинським краєм:
“Касьян Гранат – житель села Микуличі Володимир-Волинського району, працював волосним писарем, походив із бідної сім’ї. Одного разу його відправили до Ковеля, де на той час перебував Петро Косач, батько поетеси. Він був головою з’їзду повітів.
Якось він доручив Касьяну завезти речі вже до знатної, на той час визнаної світом, поетеси. Так, у 1905 році Касьяну Гранату випала доля поспілкуватись із Лесею. Вона справила на нього враження, навчала його, настановляла, казала вчитися. Усі, хто з нею спілкувався, відчували її шалену енергетику”, – повідомив Янович.
Він зазначив, що знавці життя і творчості Лесі Українки наголошували – Лариса Косач була простою, скромною людиною. В одному із листів до італійських шанувальників Леся писала: “Не робіть з мене кумира, бо його ні з кого не варто робити”.
“Коли Косачів, родину дворян, відправили до Ковеля у робочих питаннях, вони знизька вклонилися простим людям, ніколи не ставились до них зверхньо. Ставлення цієї родини було близьким до народу: вони не забували, що також є вихідцями з простого люду.
Будучи уже на пенсії, Касьян Гранат написав кілька творів про життя Лесі Українки, наприклад, “Народна улюблениця”. Він багато досліджував архіви і писав про видатну жінку на основі цього.
У Володимир-Волинському районі Леся Українка особисто не була. Але вона продовжила спілкування з Касьяном Гранатом. З Володимирщиною її поєднувала і творча дружба з Агатангелом Кримським.
Роман “Андрій Лаговський”, який він написав, першою прочитала саме Леся Українка. А коли вона писала на східну тематику зверталася до східнознавця та перекладача та питалась у нього поради”, – зазначив науковець.
Для глядачів виступили переможці обласного конкурсу читців “Мій любий краю”, який присвячений 149-й річниці від дня народження Лесі Українки.
Ведуча розповіла, що славетна землячка була милосердною до всього і до всіх: їй хотілось захистити зайченя від вовка, билинку від негоди, людину від зла.
“Леся була музично обдарованою дитиною. Це помітив композитор Микола Лисенко, із сім’єю якого дружили Косачі. Леся швидко переймала народні пісні, записувала їх. Вона шанувала історичне минуле свого народу.”
Поезію української доньки Прометея декламували Вікторія Шарко, Ольга Загорська, Вікторія Самчук та Анастасія Антонюк. Із піснями для глядачів виступали Анна Кашевська та ансамбль хлопчиків-бандуристів дитячої музичної школи.
На флейтах грали Юрій Датчук та Анджела Кулик, танцювальний номер підготував народний ансамбль “Веселка”. Театральні етюди, в тому числі і мовою езопа, якою писала Леся Українка, презентував аматорський театр “Різнобарв’я”.
У фойє культурно-мистецького центру можна побачити тематичну виставку учнів дитячої художньої школи.
Леся Українка народилася 25-го лютого 1871-го року в Новограді-Волинському в інтелегентній родині. Є українською письменницею, перекладачкою, культурною діячкою. Співзасновниця літературного гуртка «Плеяда». В сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.
Вона жодного дня не сиділа за шкільною партою, не відповідала біля дошки, не бігала з ровесниками гучними коридорами. Її вчителями були мати – письменниця Олена Пчілка і батько, юрист Петро Антонович, книги і життя.
6-го(18-го) січня 1881-го року під час святкування Водохреща Леся дуже застудилася, що надалі призвело до тяжкої хвороби.
Влітку 1883-го року Лесі діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року професор Олександр Рінек прооперував їй ліву руку, видалив кістки, уражені патологічним процесом.
У грудні Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров’я поліпшується, з допомогою матері Леся вивчає французьку і німецьку мови, а отже, це дає змогу пізнавати скарби письменства інших народів і культур.
Коли Лесі виповнилося 13, у неї назбиралось кілька віршів, і мати, порадившись з дочкою, добирає їй псевдонім Українка і публікує в журналі “Конвалія”. Вона була борцем-поетом, ніжною, але водночас сильною духом, пройнятою прометеївським вогнем любові до людей.
Дитячі роки пройшли на Волині: у Новограді-Волинському (1871 — весна 1879), Луцьку (весна 1879 — травень 1882), у селі Колодяжне (з травня 1882), що під Ковелем.
Лесю Українку ще називають дочкою Прометея, бо саме вона перейняла від Тарса Шевченка й понесла далі естафету правди, добра і людяності, та не терпіла бездіяльності і пасивності.
Відома завдяки своїм збіркам поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поем «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драм «Бояриня» (1913), «Кассандра» (1903—1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911) та інші, – пише Вікіпедія.
Щоб зберегти себе від переслідування влади, Леся була змушена відгукуватись на події в Україні мовою езопа, вона переносила дію в різні країни світу, але розумні люди усвідомлювали, що мова йдеться про Україну. Її ще називають: Одержимою, Співачкою досвітніх вогнів, Квітка Ломикамінь.
1-го серпня 1913-го року в курортному містечку Сурамі, що в Грузії, вона померла.
У Мельбурні (Австралія) є Українська Школа в Нобл Парку імені Лесі Українки.
На її честь названо астероїд 2616 Леся (2616 Lesya), відкритий 28-го серпня 1970-го року в головному поясі астероїдів, що розташований між орбітами Марса та Юпітера і складається приблизно з 580 000 астероїдів.
У Луцьку біля В’їзної вежі замку Любарта є дерево, яке іменують Лесиним ясеном. Воно одне з найстаріших дерев міста. Вважається, що саме під ним мала Леся написала свого першого вірша.
