У книжковому царстві – понад 30 тисяч книг: начальниця бібліотеки 14 ОМБр у Володимирі розповіла про свою роботу
30-го вересня у День бібліотекаря старший солдат Ольга Демидюк – начальник бібліотеки окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого відкрила завісу своєї професії.
Протягом 11 років Ольга працювала в загальноосвітніх школах Володимира та району. Викладала географію, була заступником директора, повідомляє АрміяInform.
П’ять років тому жінка прийшла служити до князівської бригади й очолила бібліотеку. У цій військовій частині очільник бібліотеки — посада військова, а не цивільна, тож старший солдат Ольга Демидюк не завідувачка, а саме начальник.
“Бібліотекарем я мріяла стати із самого дитинства, та втілити цю мрію у життя мені вдалося лише в армії!”, – розповідає Ольга.
Сама старший солдат на сході держави бувала під час ротації бригади на Луганщині. Там вона більше займалася не бібліотечною роботою, а виконувала завдання з морально-психологічного забезпечення бойової підготовки та повсякденної життєдіяльності бригади.
У книжковому царстві Ольги — понад 30 тисяч книг. Звичайно, здебільшого це старі радянські видання, що вийшли друком 30, 40 років, півстоліття тому й навіть раніше. Проте є й сучасні українські книги.
Ольга розповідає, що всі більш ніж 30 тисяч примірників книг у її бібліотеці обліковуються та класифікуються по-сучасному — все в електронному вигляді.
“Відносно невеликий відсоток нашого книжкового фонду — це спеціалізована, військова література, решта — художня та освітньо-культурна.
Звісно ж, у нас створюються та зберігаються і підшивки періодичних друкованих видань як відомчих, що розповідають про сьогодення українського війська та, зокрема, нашої військової частини, так і місцевих, адже бригада та її військовослужбовці є невіддільною частиною міста та області, в яких дислокуються”, – каже начальниця.
А ще Ольга Демидюк, окрім своєї основної службової діяльності, радо проводить екскурсії частиною під час днів відкритих дверей, які зазвичай бувають приурочені до військово-професійних свят та дня частини.
У такі дні берегиня друкованого слова розповідає про історію частини й не може не сказати і про своє книжкове царство, спростовуючи думку декого про те, що друкована книга стала якимось архаїзмом.
Ніякі гаджети не здатні повністю замінити живу книгу, вірить Ольга сама й запевняє в цьому інших. І вона буває дуже переконливою, адже читачі в бібліотеці є постійно: хтось забігає погортати спеціалізовану військову літературу, хтось бере читати художню книгу, а хтось запитує програмний твір для школярів-дітей. Адже вибір тут насправді великий.
Ну і що, шановний бібліотекар, працюєш у військовій бібліотеці–працюй. Чим ти відрізняєшся від Параски, яка торгує сємушками на базарі чи від Семенівни, яка торгує салом? Та нічим. А захотіла прибавити собі зарплату як військовослужбовець, то й молодець. Хтось вам, шановна, чимсь зобов’язаний? Та ніхто. Так як і військовослужбовцям, які служать за контрактом. Служіть, зароблячи собі на прожиття, щастя і здоров’я вам і вашим родинам.
Один з ненависників всього Українського ,ти вже дістав своєю простотою ,коли ,навіть бібліотекарі тебе дратують .
Причому тут Українське або не українські – потап правильно все говорить …
Молох, я нічого не маю проти цієї гарної, чудової жінки та її професії. Я проти того, що як людина військовослужбовець, то всі мають падати перед ним на коліна. Бо я не раз бачив: іде містом військовий, то мамаші шепчуть на вушко дітлахам: ” То наш захисник”. А чи він був на передовій, чи штанята протирав писарчуком, чи стояв днєвальним на тумбочці, чи відкривав ворота великим начальникам, чи грає в духовому оркестрі- цього ніхто ж не знає.
Я служив в Радянській Армії від “духа до дєда” і ту армійську кашу я добре вивчив. І не думаю, що в Українській армії щось докорінно змінилось. А Ольга Демидюк, я надіюсь, на мене не образиться. Робота в Ольги потрібна. Зберегти залишки літератури, популяризувати ці книги, щоб військовослужбовці хоч щось читали, а не “провтикувались у смартфонах”–це потрібна, добра, благородна справа.
потап, міг би так багато і не відповідати.
У мотлоха в башці задиміло вже після третього прочитаного слова.
Не напрягайся, не варто!
Ну як же неадекват обійдеться без таоїх п’яти копійок .
Я ж казав :)
Причому тут Українське або не українські – потап правильно все говорить …