Тюрма на валах городища: темна сторінка історії давнього Володимира

У першій половині ХІХ століття просто на території давнього городища у Володимирі звели тюрму, яка згодом стала місцем політичних переслідувань, страждань і масових розстрілів. Сьогодні її історія повертається до нас через архіви та археологічні знахідки, відкриваючи забуті трагедії минулого.

У самому серці древнього Володимира, на території валів городища, у першій половині ХІХ століття звели тюрму. Споруда, збудована у 1830–1840-х роках, стала однією з найпохмуріших у регіоні. Першими її в’язнями були учасники польського повстання 1830 року — люди, які виступили проти російської імперської влади та заплатили за це свободою.

З часом її статус лише посилювався: фортеця, каземат, місце ізоляції «неблагонадійних». У міжвоєнний період тут утримували політичних в’язнів Другої Речі Посполитої — зокрема учасників гучного «Процесу 151-го». Після приходу радянської влади у 1939 році тюрма перейшла під контроль НКВС і перетворилася на осередок репресій.

Саме за радянської доби ці мури побачили найбільше страждань. У червні 1941 року, під час стрімкого відступу, енкаведисти розстрілювали тут людей партіями. За свідченнями дослідників, жертвами стали сотні містян — серед них священники, інтелігенція, колишні польські військові, прості робітники, жінки й навіть діти. Багатьох із них поховали просто на території городища, у спішно викопаних ямах.

Лише у 2010–2012 роках українсько-польська комісія провела масштабні археологічні дослідження. Земля під валами видала страшне — масові поховання з десятками й сотнями тіл. Ексгумації підтвердили: тюрма на валах стала одним із місць масового терору на Волині.

Сьогодні на території колишньої тюрми встановлено пам’ятний знак. Тут більше немає в’язничних мурів — лише земля, що мовчить, і вали, які пам’ятають усе. Це місце нагадує про непросту історію Володимира та тих, хто загинув у часи, коли людське життя не мало ціни.

Фото: Ihor Matveichuk.