«Та що там про мене писати…»: історія слюсаря-ремонтника водоканалу Володимира

«Та що там про мене писати…» — так нерідко кажуть люди, за плечима яких роки наполегливої праці, а в серці — скромність і простота. Саме до таких належить слюсар-ремонтник очисних споруд нашого підприємства Святослав Мазурок, який має вже 32 роки бездоганного трудового стажу.

Його історію розповідають на фейсбук-сторінці КП “Володимираводоканалу”.

“Я прийшов на водоканал одразу після служби в армії — 1 лютого 1990 року, — згадує Святослав. — Спочатку працював машиністом на каналізаційно-насосній станції, згодом мене перевели на очисні споруди, де працювала моя мама”.

Так розпочався його шлях у професії, яку він опановував крок за кроком. Його наставником був досвідчений працівник Петро Сокоринський, який не шкодував ані часу, ані знань. А Святослав, зі свого боку, проявляв щире бажання вчитися, брався за будь-яку справу і поступово перетворився на справжнього майстра.

“Коли людина хоче, вона усьому навчиться”, — переконаний він.

Очисні споруди — це не лише труби, насоси й механізми. Це ще й люди, які щодня забезпечують їхню стабільну роботу, часом у складних, а іноді й екстремальних умовах. За роки роботи Святославові доводилося й серед ночі з ліжка вставати через аварійні ситуації, і стикатися з найнесподіванішими випадками.

“Якось до нас на територію забрів… баран, — усміхається чоловік. — Та ще й застряг в одній із труб. Перелякався. Довелося витягати його дуже обережно. Згодом прийшов господар і подякував нам за порятунок свого улюбленця”.

Колеги поважають Святослава за працелюбність, щирість і врівноваженість. Він добре знає розташування всіх люків та мереж, розуміється на обладнанні, швидко знаходить вихід у будь-якій ситуації. До нього часто звертаються молодші працівники — і завжди отримують пораду, підтримку й приклад справжньої відповідальності.

Нещодавно йому виповнилося 53 роки. Він продовжує працювати та навчати інших.

“Звик до ритму, до людей. Та й вдома довго сидіти не зможу — руки звикли до роботи”, – каже чоловік.

Святослав мешкає в селі Хрипаличі, всього за три кілометри від підприємства. Щодня їде на роботу велосипедом, а взимку, коли дороги засипає снігом, стає на лижі й дістається таким чином. Каже, головне — дістатися вчасно й бути на місці, коли потрібен.

Такі люди, як Святослав Мазурок, — опора нашого підприємства. Скромні, надійні, віддані своїй справі. Завдяки таким працівникам тримається не лише техніка, а й дух колективу.