Собор Різдва Христового у Володимирі-Волинському: храм, підземелля та дзвінниці

Собор Різдва Христового був побудований на кошти зібрані орденом єзуїтів.З 1755 по 1762 рік – саме цей проміжок часу і можна умовно вважати початком будівельних робіт, хоча точна дата закладення наріжного каменя залишається нез’ясованою. Ритуал освячення храму «Серце Ісусу» відбувся 1770 році за участю луцького єпископа Фелікса Турського. Достеменно невідомо хто автор проекту єзуїтського костелу.

Для храму була характерна хвилеподібна лінія контуру, принцип організації однонефної споруди та багаторазове повторення форм овалу, колони коринфського типу, поставлені на чотирикутні бази. Центральна площина костелу вигнута і створює динамічно багату архітектуру головного фасаду. Форма бань, які сьогодні можна побачити на вежах, не первісна. Вона неодноразово змінювалася разом зі змінами конфесійної приналежності храму.

Коли в 1773 році орден єзуїтів розігнали , право власності на костел передали ордену Василіан. Православній церкві Собор повернули лише в 1840 році, але в 1921 році приміщення знову передали римо-католицькій дієцезії .

У 1941-1944 роках храм був пошкоджений, під охорону як пам‘ятка архітектури був взятий у післявоєнний час

Далеко не кожен з прихожан храму досі помічав, що під килимом при вході у церкву знаходяться дверцята у підземелля, які з’явилась там віднедавна.
У 2014 році з благословення Владики відкрили парадний вхід у підземну церкву Покрови Пресвятої Богородиці, який до цього часу був забетонований.

Отець Миколай з захопленням демонструє масивні склепінчасті арки підземної церкви в якій колись молились монахи. По боках стін – ніші, призначення котрих мають визначити історики. В центральній частині храму – масивний стовп, в середині якого приміщення з двома входами.

У найвіддаленішій частині підземелля – стара гробниця, від якої до сьогоднішнього дня збереглись лише порожні ніші.