Розповіли про віруси і епідемії в історії Володимира-Волинського
Останнім часом головною новиною усіх телеканалів і газет є поширення коронавірусу у світі. Та чи ця загроза є актуальною тільки нині, чи була вона і раніше? Чи були епідемії у Володимирі-Волинському у минулому?
Про це пише науковий співробітник історичного музею імені Омеляна Дверницького Богдан Янович для Слово Правди.
Відповіді на ці запитання можуть дати нам історичні джерела. Цікаве дослідження про поширення епідемій у Галицько-Волинському князівстві написав науковець кафедри середньовічної історії Львівського університету Ілля Паршин.
Інформація, яку він виявив, у певній мірі стосується і нашого Володимира, який деякий час був столицею Галицько-Волинського князівства.
У Галицько-Волинському літописі під 1258 роком згадується спалах страшної хвороби, очевидно, чуми. Літописець повідомив:
« Тієї ж зими не тільки у Русі був гнів Божий через мор, але і в ляхів (тобто у Польщі), і в татар загинуло багато людей і скотини – коней , овець, і нікого живого не залишилося…»
Зауваження про Божий гнів і відплату за гріхи є типовими для середньовіччя обґрунтуваннями стихійних лих та епідемій. Лютування інфекції, напевно, чуми, справді могло бути пов’язане з нашестям ординців, причому не просто рядовим набігом, а організованою кампанією на чолі з монгольським ханом Телебугою. Цитований вище літописний фрагмент М. Грушевський датував 1286–1287 роками.
Досить неочікувано про причини страшного мору сповістив польський літописець Ян Длуґош. На сторінках його «Польської історії» загибель великої кількості русів описана наступним чином:
«Небезпечна, смертельна хвороба у багатьох руських (тобто українських) землях з’явившись, чимало людей обох статей забрала; котра не Божим гнівом і не моровим вітром занесена була, але з води, отруєної татарами, яким руси минулого року у сплюндруванні Польських земель допомагали…»
Звісно, тут польський хроніст Длугош перебільшив, звинувативши наших предків у винищенні поляків, але ця цитата цікава тим, що описана епідемія у ті далекі часи, як бачимо, прийшла з азіатських країн (як і нині, у ХХІ ст.).
Більшість науковців схиляються до думки, що джерелом поширення інфекції могли бути трупи померлих від чуми людей, з яких небезпечні мікроби поширювалися у землю і проникали у воду.
А у 1286-1287 рр. хан Телебуга з ордою повертався з Польщі, тож проходив і через Володимир-Волинський, таким чином ця інфекція могла поширюватися й у нашому місті. До того ж, знання про гігієну і боротьбу з вірусами у тогочасних людей були відсутні. Але і в Середньовіччі все ж намагалися застосовувати карантин.
Ось як писав про це італійський письменник Джованні Бокаччо:
«Один городянин уникав іншого, сусід уникав сусіда, родичі рідко відвідували один одного…»
Також у літописах згадуються голод, пожежі, нашестя саранчі. Історик Олександр Цинкаловський писав про епідемію холери у Володимирі у XVIII-XIX ст.ст. Як відомо, наш край був тоді у складі Російської імперії, а в цій державі у згаданий період лютувала пандемія холери, від якої загинув понад мільйон людей.
Епідемія холери була у Володимирі в 1831-му і 1837-му роках. Зі спогадів того ж Цинкаловського, місто Володимир в той час, як окраїна Російської імперії, було брудним і занедбаним, а це ідеальний грунт для розповсюдження вірусів.
Насамкінець хочу згадати пророцтво єврейського цадика (праведника, святого) Соломона Готліба, який жив у Володимирі-Волинському у XVIII ст. і похований поблизу спортивної школи. Він казав, що наше місто ніколи не зачепить епідемія і стихійне лихо, бо воно дуже намолене.
До того ж, Володимир-Волинський має багато храмів з потужною енергетикою, у нас жив святий Йосафат Кунцевич. Будемо надіятися на краще і не впадати у паніку, бо, як свідчить історія, усі епідемії з часом минають, а життя продовжується.
Фото на головній – ілюстративне
