П’ять історій про долю українок: дизайнерка з Володимира продемонструвала арт-проєкт на вулицях Амстердаму
Нашого цвіту по всьому світу. Українки, які проживають в різних куточках нашої держави взяли участь в арт-проєкті у Нідерландах. Вони перевтілилися в образи жінок, яких по-різному торкнулася війна. Підібрати вбрання їм допомогла дизайнерка з Володимира Ірина Пчолкіна.
Ірина Пчолкіна (Ситник) – стилістка, дизайнерка та екоактивістка з Володимира, яка через війну поїхала за кордон до свого чоловіка, який там працює.
Дівчина організувала перфоманс: зібрала п’ятьох українок, яким довелося виїхати за кордон, та підібрала їм образи, які символізують трагічні події, біль та велику силу волі наших жінок.
Брали участь в акції дві володимирчанки: Ірина Пчолкіна та Марина Рудич, львів’янка, киянка та ірпінчанка.
Образ дівчини, яка втікала від війни
Ірина стала уособленням дівчини, яка, втікаючи від війни, залишила все своє життя, взявши лише паспорт та надію. На її голові вінок з колосків та гілочок, які вона зібрала під час ранкової пробіжки.
Дівчина, яку зґвалтували в Бучі
До війни вона була чиста, скромна та цнотлива. Дівчина розмальована червоною фарбою, яка символізує кров.
Відправила чоловіка на війну і щодня чекає дзвінка зі словами «я живий»
Жінка, яка втратила дитину, чоловіка та брата
«Русскій мір» забрав в неї найважливіше – сенс життя. Тепер вона навіки самотня. Дівчина одягнута в траурний одяг, а з її очей стікають криваві сльози.
Волонтерка
Дівчина, яка працює волонтером і намагається допомагати військовим. Вона щодня шукає амуніцію, ліки, плете сітки…вона знаходить неможливе.
Всі ці образи вигадала та підібрала Ірина.
“Одяг шукала в місцях, де роздають для потребуючих людей з України. Намисто і сережки попросила в магазині. Вони мені дали безкоштовно, просто хороші люди. Я після закінчення проєкту повернула прикраси назад в магазин і подарувала цукерки з України, дуже дякувала їм.
За прапорами поїхала в сусіднє місто, знайшла магазин з тканинами і там купила жовтого та блакитного кольорів.
В сусідки по будинку попросили швейну машину. Вона також дала просто так, я вночі зшила прапори”, – розповіла дизайнерка.
Найважче, ділиться Іра, було знайти колоски на віночки, на виготовлення яких пішла ціла доба. Знайшли їх у магазині з дитячим одягом.
“Довелось заплатити за 20 гілочок п’ять євро, наче і не багато, але усвідомлюючи скільки в нас в Україні цих колосків – безкоштовно, то можна робити бізнес”.
Добиралися дівчата до Амстердаму всі потягом, переодягалися на вокзалі.
“Всім дівчатам було байдуже те місце, де довелось переодягатися. У нас була одна спільна ціль – розповісти про важку долю Українок, щоб люди знали і розуміли для чого нам потрібна їхня допомога”.
Кожна з жінок та дівчат по-своєму проживає цей трагічний період. При цьому, їх усіх об’єднує велика хоробрість, воля та віра в перемогу!
Нагадаємо, Ірина була учасницею рубрики Красуня БУГу.
