Про деталі самогубства семикласника Лудинської школи розповіла директор школи Людмила Гладчук

Володимир-Волинський район, та й усю Волинь, сколихнула звістка про самогубство семикласника Лудинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Миколи.  20-го травня сім’я, односельчани та однокласники попрощалися із хлопчиком. 

У холі школи нас зустріли однокласники Миколки. Із сумом в очах, діти ділилися першою в житті пережитою трагедією. Спортсмен, прекрасний волейболіст, активний учасник усіх шкільних заходів – і раптом, повісився…

В голові у дорослих не вкладається вчинок дитини. “Ніколи не чули від нього скарг на своє життя”, – кажуть вчителі. Дівчаткам допомагав портфелі носити, нещодавно власноруч поладнав ручку у вхідних дверях класу. Завжди чуйний до прохань дорослих, надійна опора сестричці, яка цьогоріч перейшла на навчання у Лудинську повну середню школи із початкової школи у Чорникові.

“Менша, Катруся, якій рік і шість місяців не засинала без Миколки – він завжди її заколисував перед сном. Учора, розповідав Петро – батько дітей, плакала, ніяк не засинала”, – каже директорка школи Людмила Володимирівна.

Усе село зійшлося допомогти родині у трагедії. Хто чим – хто фізично, хто моральною підтримкою. Тато хлопчика, кажуть односельчани зліг від горя. І тільки мати – “зозуля” ще й не знає про те, що старшого сина вже ніколи не побачить.

Говорити про горе можна багато. Мотиви хлопчика – не зрозумілі. Він про них уже не розповість. У цій ситуації усім батькам лишається тільки добре затямити: діти – це маленькі люди. Вони по-особливому гостро переживають те, до чого доросла психіка ставиться легковажно. Батьки! Говоріть зі своїми дітьми, питайте у них щовечора про те, що їм болить чи тривожить. Попри усю гіпер-зайнятість легше поговорити із підлітком, ніж побачити його у мотузці без дихання.