Освіта під час війни: українська школа в окупованому Устилузі 1917-го року

Під час Першої світової війни на Волині, в умовах австрійської окупації, українці розпочали активну просвітницьку діяльність, відкриваючи школи для формування національної свідомості місцевого населення. Одним із важливих прикладів стала українська школа в Устилузі, урочисте відкриття якої відбулося 11-го лютого 1917-го року.

Під час окупації Волині питання національного усвідомлення місцевих українців стало особливо актуальним. Свідчення галичан, які прибували на підросійську Волинь, відзначали низький рівень національної свідомості населення. Використавши воєнні обставини, українці Галичини у 1916 році почали широку просвітницьку діяльність, передусім відкриваючи українські школи. Основний тягар цієї справи взяли на себе легіон Українських січових стрільців. Уже за місяць діяльності у 1916 році заснували 46 сільських шкіл для понад 800 селянських дітей, а до літа 1916 року загалом запрацювало 50 початкових і 2 семикласні школи за допомогою УСС.

Австрійська окупаційна влада загалом лояльно ставилася до українських освітніх ініціатив. Спершу місцеві мешканці не одразу підтримували нові школи і побоювалися додаткових поборів, інколи навіть висловлюючись:

«До чорта та грамота, коли було би досить сала й хліба та коржів».

Наприкінці вересня 1916 року до Устилуга прибула львівська учителька Тося Парахоняківна для організації навчання та підготовки школи до відкриття. Урочисте відкриття запланували на 11 лютого 1917 року. Попри люті морози, підготовка тривала, і вже зранку між Володимиром та Устилугом прибували учасники святкування, включно з дітьми та вчителями української школи у Володимирі — Іреною Волянською та Марією Стецьківною, які готували концерт та святкову програму.

До полудня в Устилузі були присутні січові стрільці та хор Січового Коша, а згодом — представники австрійської адміністрації, очільник Володимира, який виїхав на 12 возах з представниками міщанства, старшинами, офіцерами, а також місцевою інтелігенцією. Різношерста публіка зібралася у переповненій залі, де звучав український національний гімн, декламували твори Тараса Шевченка, виконувалися пісні Миколи Лисенка та дитяча постановка «Коза-Дереза». Особливе враження справив маленький декламатор, який промовляв так чітко, що навіть ті, хто не розумів української мови, були зворушені.

Святкування продовжилося у місцевій кав’ярні за участі стрільців, мешканців та гостей. На момент відкриття на перший курс записали 50 дітей, на другий — 25 учнів, що вже відвідували російську школу. Загалом у воєнні роки через школу пройшло 158 школярів. Основними предметами були читання, писання, історія, природознавство, співи, рахунки, рисунки, чужа мова, релігія, руханки та ручні роботи.

Діяльність січових стрільців на Волині сприяла становленню українських народних шкіл та пробудженню національної свідомості місцевого населення.

Матеріал підготовлено на основі інформації від Vladyslav Matviiv.