Розповіли зворушливу історію порятунку песика на Сході військовим 14-ї бригади
Опублікували зворушливу історію порятунку такси на Сході військовим одного з підрозділів 14-ї бригади. Військові знайшли її на полігоні скалічену, кажуть, ймовірно, собаку били.
Чоловіки забрали чотирилапу із собою, відгодували та «відігріли» добрим словом і ласкою. Згодом вирушили у зону ООС та вирішили не лишати хвостату. На нульовій позиції собака своєрідно «подякувала» рятівникам: привела їм виводок, який тепер «гарцується» поміж військовими та нагадує про таку людську якість, як доброта.
Про це пише пресслужба 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.
Йдеться про Романа з Франківщини, який має вищу юридичну освіту, особливий світогляд і історію, яка, за великим рахунком, повторює історії більшості побратимів, – «пішов захищати рідну землю тому, що не міг інакше»…
У підрозділі, в якому служить Роман, його нерозривно пов’язують з появою тут чотирилапої улюблениці хлопців – такси на кличку Зяба (ласкаво-пестливе від Жаба), а тепер уже і маленьких «зябенят»…
“Знайшли ми її на полігоні, – усміхаючись, каже Роман, – просто в полі, під час заняття. Була худа, зі скаліченою лапою, і дуже налякана, з чого ми зробили висновок, що собаку били… Разом із хлопцями забрали Зябу до себе, відгодували, спеціально для неї навіть молоко купували, потроху «відігріли» добрим словом і ласкою.
І якось так сталося, що Зяба без нас – нікуди, та й ми до неї звикли. Тож коли прийшов час вирушати з полігону в район проведення ООС, навіть думки не було її залишити, забрали з собою… А вже тут, на «нулі», виявили, що в нас в підрозділі скоро поповнення, – і незабаром народилися «зябенята»…”
Військовий 14-ї бригади каже, цуценята, як і їхня мама, надзвичайно прудкі, пронирливі, з розумними оченятами, і просто таки крихітні, – як іграшкові: достойна компанія місцевих кошенятам, яких на РОПі не відразу й порахуєш:
“І поки ми пересуваємося окопами, спілкуємося з бійцями, чи й просто п’ємо чай, уся та хвостато-вусата банда «гарцується» поміж людьми, випрошуючи смачненького, і вкотре даючи зрозуміти, – доброта, може, й не врятує світ, бо мусить бути з кулаками, але кращим зробити його таки може… І для цього не треба подвигів… Для цього треба просто бути людиною… “, – каже Роман.
