«Не розумію тих, хто ховається від армії», – юна військова-медик 14 бригади
Рівно рік тому, закінчивши навчання у Ковельському медичному коледжі за спеціальність «сестринська справа», 18-річна Вікторія Бондарук із села Пульмо Шацької громади уже наступного дня взяла в руки свій диплом та поїхала у військову частину Володимира з одним-єдиним бажанням – підписати контракт на військову службу.
А йшла туди за своїм хлопцем Андрієм Касієм, котрий після навчання в одному з військових закладів Харкова уже проходив контрактну службу, пише газета «Новий погляд+», – передає Район. Шацьк.
Багато розповідей про службу в армії дівчина чула від свого діда Івана, а також хрещеного дядька, що додавали впевненості її правильності свого вибору.
Командир частини після розмови з дівчиною підтримав її намір служби у війську, тим паче, що медиків у частині та зоні ООС таки бракувало.
Пройшовши медичну комісію, Вікторія вже у липні опинилася в військовій навчальній частині в місті Десна, де разом із 60 іншими дівчатами та жінками проходила курс молодого бійця. Тривали вони місяць, під час яких протягом перших двох тижнів проходили теорію, потім – практичні заняття. Були підйоми о 5:30 ранку, сніданки о шостій, потім – заняття на природі, де вивчали зброю, розбирали-збирали автомати ТТХ, студіювали калібри куль, дальність їх польоту, вчили будову гранати, міни і навіть те, як правильно копати окопи. Останнє пробували й на практиці, бо ж який солдат – без окопу?
«Важко давалася фізична підготовка, під час якої не раз доводилося долати смугу перешкод на рівні з чоловіками, хоча теорія сприймалася і вчилася дуже легко. У підсумку – складали екзамени», — розповідає військова-медик.
З Десни дівчина знову поїхала у Володимирську військову частину, звідки через місяць її відправили в зону ООС, бо там потрібен був медик.
«Приїхала туди 25-го вересня, зупинилися неподалік одного з сіл в Новоайдарівському районі. Базувалася наша батарея на другій лінії. А за 100 кілометрів стояла батарея Андрія, — розповідає Вікторія. – Тому ми часто бачилися, а згодом вирішили одружитися. Розписалися ми урочисто у Лисичанську 13-го листопада».
Окрім Вікторії, у батареї проходили службу ще три жінки: дві військові та кухарка, з якими одразу знайшла спільну мову.
«В мої обов’язки входило контроль та видача медикаментів, надання першої медичної допомоги, проведення занять з особовим складом з надання медичної допомоги, де розповідала, що і як можна застосувати із аптечки при екстремальних випадках», — каже Вікторія.
Ранок для військової розпочинався близько сьомої години, потім — ранкове шикування, де отримували повну інформацію про ситуацію в зоні ООС та на місцях. Кожен отримував завдання на день, а увечері – знову шикування та звітування про роботу.
Дівчина часто просилася в командира ходити в наряди, і, дякувати Богу, в період її перебування в зоні військових дій було тихо. Окрім того, доводилося разом з іншими їздити в село за продуктами, займалася оформленням документації та рапортів.
«Сьогодні контрактна служба дає багато переваг. Окрім вагомого грошового заохочення, бійці-контрактники повністю забезпечуються формою, взуттям, мають пільги. В зоні ООС повністю забезпечені харчуванням, – розповідає дівчина. – Не розумію тих, хто ховається від армії або ж довго роздумує, чи йти на контрактну службу».
Пробувши без відпустки в зоні бойових дій сім місяців, дівчина у квітні повернулася у Володимир-Волинську військову частину, а в травні, взявши відпустку разом із чоловіком, приїхала додому, в рідне село Пульмо, до батьків. Зізнається, що мама й досі не може змиритися з вибором доньки, а от батько одного разу їй зізнався, що пишається її вибором.
Після гостювання у батьків подружжя знову повернулося до військової частини, і, якщо буде така потреба, знову вирушать в зону ООС.
Свій громадянський та військовий обов’язок подружжя твердо націлене виконувати до кінця, адже Вікторії до завершення контракту залишилося ще два роки, Андрієві – півтора року. Хотілося б, зізнається дівчина, здобути ще й вищу освіту, адже статус учасниці бойових дій дає можливість зробити це безкоштовно.
Але про це, каже, буде думати пізніше. Головне зараз – добре відпочити у колі рідних та з новими силами стати до військової служби!
