«Мрію, щоб моя дитина і родина жили в безпеці»: сім’я рятувальників з Луганщини служить у Володимирі
Анастасія та Дмитро Решетняки служать у Володимирському районному управлінні ГУ ДСНС України у Волинській області. Молода сім’я рятувальників виховує сина Давида та, як і всі ми, плекає мрії про закінчення війни та мир.
Історія родини рятувальників розповіли на сторінці ДСНС Волині у фейсбуці.
Анастасії 25 років, вона співробітник служби 101. Як і всі її колеги та колежанки, вона віддано служить державі та мріє про перемогу і мир. Навчалася в Харкові, де познайомилися з майбутнім чоловіком, уродженцем м. Сєвєродонецька Луганської області – Дмитром.
Після завершення навчання у Харкові в 2019 році, тоді вже лейтенанти служби цивільного захисту одружилися та разом поїхали працювати в Луганську область. Він – на посаді начальника інженерної групи Аварійно-рятувального загону, а вона на посаді провідного інспектора в місті Рубіжне Сєвєродонецького району.
Анастасія займалася навчанням населення правил безпеки життєдіяльності, Дмитро виконував інженерні роботи та довелось брати участь у ліквідації масштабних пожеж сухої трави та лісового масиву на території Новоайдарського району Луганської області, де додатково залучалися рятувальники Харківської, Донецької, Дніпропетровської та Полтавської областей.
Після повномасштабного вторгнення російських військ на територію України, за рішенням керівництва молода сім’я змушена покинути рідне місто, роботу, дім та виїжджати в безпечне місце. Так вони переїхали спочатку в Дніпро, а звідти на Волинь.
«Дуже тяжко було лишити дім та місто, яке стало рідним. Хотілося б повернутися в те місто, яким воно було до війни», – каже Анастасія.
22-го серпня 2022 року її чоловік відряджався в Харків, де в складі зведеного загону Луганської області працював на деокупованих територіях, разом з колегами розбирав завали, спричинені російськими обстрілами, розвозив гуманітарну допомогу людям на звільнених територіях: Куп’янськ, Вовчанськ, Ізюм, Балаклія…
«Одного дня, коли Дмитро разом з колегами везли гуманітарний вантаж у Куп’янськ, вони потрапили під обстріл «градів», дякувати Богу, всі лишилися живі», – розповідає молода дівчина.
