Майстриня з Володимира-Волинського виготовляє дивовижні портретні ляльки з вати та глини

Ірина Ломакіна з Володимира-Волинського уже четвертий рік займається виготовленням іграшок із вати та глини.

Розповідає, що любов до них почалося ще з дитинства. Вона побачила на різдвяній ялинці в бабусі іграшку із вати. До слова, мода на подібні вироби прийшла у 1930-1950-х роках.

Майстриня зізналась, що в дитинстві хотіла навчатися в художній школі, але не склалося. Проте творчий потенціал не згас, і вона почала створювати іграшки та ляльки у декретній відпустці.

Захопилася портретною лялькою і відкрила для себе ціле мистецтво.

Деякі з ляльок Ірини потрапили навіть в Ізраїль. Є витвори майстрині у Львові, а одне замовлення надійшло із музею в Червонограді.

“Я самоучка. Відроджую мистецтво виготовлення ляльок. Зазвичай, беру обличчя з фото чи портрету. Це можуть бути як відомі постаті, так і літературні персонажі. Мене вразила історія Януша Корчака, надихнув Малкович, Астрід Ліндгрен, Ольга Токарчук, яка здобула Нобелівську премію у 2018-му. Також є лялька і Алана Мілна разом зі своїм найвідомішим казковим ведмежатком”, – сказала журналістам Ірина Ломакіна.

Спеціально для читачів БУГу майстриня з Володимира-Волинського розповіла про процес створення своїх ляльок та показала, що для цього потрібно.

Жінка займається улюбленою справою кожного дня. Прокидається рано і розпочинає творити.

“Жінка в Україні мусить займатись і хатніми справами, і вихованням дітей, тому я встаю зранку, і поки всі сплять – роблю. Моє мистетцво народжується на кухні. (сміється, – авт.) Вкладаю душу, стараюсь. Можу одну робити протягом тижня-двох. І тепер це не лялька на ялинку, а повноцінний виріб.

Чоловік з дітьми раді та підтримують мене в моїх починаннях. Під час роботи я можу включити медитативну музику чи ту, яка на мій погляд, характеризує той період, із якого моя портретна лялька, і все йде якось само собою”, – каже Ірина Ломакіна.

На кухні майстрині можна побачити ще одне захоплення: ціла колекція різноманітних пляшок різного призначення. Є й пляшки з-за кордону. Колекцію збирає вже давно, а друзі та знайомі її доповнюють.

Колекція з пляшок розміщується на кухні. Тут також на старому бабусиному комоді виділене місце для ляльок.

Майстриня розповідає, що кожна лялька для неї цінна і в кожну вона вклала шматочок своєї душі.