Костянтин Грубич у Володимирі смажив млинці та розповідав про власні кулінарні експедиції

Відомий телеведучий, автор кулінарних телепроєктів та книги «Смачна країна» Костянтин Грубич побував у Володимирі. 19-го вересня в рамках фестивалю «Смаковиця по-володимирськи» він провів майстер-клас з приготування сіверських млинців, а також відповів на запитання журналістів.

На виступ Костянтина чекали ті, хто полюбляє готувати вдома. Присутні могли скуштувати готові млинці, приготовані під сценою фестивалю.

Про рецепт млинців від Костянтина Грубича – у відео:

Про свої кулінарні телепроєкти та експедиції Грубич розповів журналістам під час пресконференції. Пригадали про його надпопулярне шоу «Не всі вдома». За словами журналістки Віталіни Літвінової, серед кола ЗМІ у Володимирі є клуб фанів шоу (БУГ доєднується, ред.)

«Не всі вдома» припинили діяльність у 1999 році, а кулінарні передачі почалися з 2005. Це все випадково. Телебачення я вибирав, але те, що почав працювати у дитячій редакції – також випадково, – розповідає Костянтин Грубич.

“Не всі вдома” – найуспішніший молодіжний проєкт в Україні. Ні до, ні після таке шоу подібних цифр не брало. “Не всі вдома” існувало трохи більше року, але пам’ять по собі лишило. Воно зробило революцію у телебаченні. Але сталася криза і довелося телеканалу обирати, кого скорочувати, а скорочувати довелося багато людей.

“ТСН” запропонувало створити кулінарну програму на національному ґрунті. “Ти весь такий народний, нам здається, що у тебе вийде”, – сказали мені. Мені писати просто сценарії було нудно. Я придумав їздити на батьківщину тих зірок, які приходитимуть до Пономарьова. Ці сюжети з глибинки, вони мали хороший рейтинг і так з’явилася кулінарія в моєму життя. І це скоріше журналістика. Я не кухар.

До слова, коли спілкуєшся готуючи, то люди таке розказують, що просто так би не розповіли. Люди відриваються.

Потім я пішов на інший канал, потім написав книгу “Смачна країна”, а потім відкрив ютуб-канал.

— До того, як опинилися в кулінарних шоу, не готували?

Готував. Моя кухня почалася зі самостійного життя після Полтави. Коли опинився в гуртожитку, то змушений був їсти варити. Потім в армії готував, там була дідовщина і я багато готував. Там я добре натренувався.

— У ваших гастроекспедиціях, яка кухня вас вразила?

Всюди є щось своє. Мене швидше вражають люди, а не кухня. Щоб цікаво було, то їдьте в Карпати. І там по-різному розмовляють. Хоч ти банош і сто разів роби, але всюди цікаво. В Асканії новій цікаво. Там нема нічого, а ми зварили тузлук. Не було, де брати дрова, зварили на кізяках. Вразило мене.

Мацик. Це Шацьк, Камінь-Каширський, Дубровиця. Це коли в міхур сечовий або просто шлунок напихають відбірне м’ясо свинини. Вичавлюють, набивають міхур і воно там в’ялиться пів року. Це мене вразило.

У вас. Був у ресторані Маяк», там сирники смачні. Ніколи не пив сирну каву, а у вас в місті вперше скуштував.

—Яке ваше враження від якості українських продуктів?

Ми дуже багато об’їздили по виробництвах. Багато підприємств відмовляло у зйомці, а це означає, що щось там не так.

Я почав на нову рубрику. «Тіні забутих брендів». Те, що лишається, але не такої якості, як колись було. Наприклад, випуск про гематоген. Наші мами й бабусі, кажуть, що це корисно, а насправді – це фуфломіцин. Наступна буде передача про кільку в томаті. До речі, якщо знайдете там цілу кільку, то відправляйте мені.

Перевага в тому, що ми, українці, вдома готуємо. Не відходьте від плити.