“Коли в країні мало хто виконує закони, не зовсім мудро звинувачувати у цьому лише радіостанції”, – Сашко Положинський

Відомий український музикант, лідер гуртів “Тартак” та “Був’є” Сашко Положинський переконаний, що ситуацію в українській музиці цілковито може змінити Закон про мову. Інтернет-виданню “БУГ” він також розповів про те, чому не засуджує артистів, котрі співають російською.

Охочі почути Сашка Положинського отримали таку можливість, завітавши на гутірки фестивалю “Княжий” у місті Володимир-Волинський.

Відомий виконавець, активний громадський діяч легко погодився дати відповідь на додаткові питання ЗМІ, поділившись власними міркуваннями про мовну ситуацію в українській музиці та своє ставлення до виконавців російських пісень.

“Знаю багатьох артистів, котрі співають російською, але серед них немає нікого, хто би боровся за становлення та поширення російської мови в Україні. Люди обирають такий творчий шлях і я його не засуджую, хоч не завжди вітаю. Наприклад, взяти мого земляка Діму Монатика. Мені дуже подобаються його пісні, але водночас прикро, що він зовсім мало пише українською – є одна чи дві такі композиції. Ті ж пісні, які стають хітами, написані російською. Але з іншого боку, російська мова є однією із перепусток до більш гарантованого комерційного успіху. І поки в нас така ситуація в країні, звинувачувати в тому артистів – це не зовсім правильно.

Інколи держава робить такі ходи, які навпаки, здається, йдуть на шкоду розповсюдженню і популяризації української мови, а насправді це подається як боротьба за неї. Візьмемо Закон про мову, скільки вже його не можуть прийняти? Прийняли б – дуже багато питань просто знялися б.

Ну і знову ж таки, невиконання законів. От взяти ті самі квоти на радіо – вони формально існують, але є деякі радіостанції, які відверто їх ігнорують. Це до кого питання, до Нацради? Так давайте поміняємо Нацраду, поки не почне виконувати свої обов’язки як слід. Якщо це питання до правоохоронних органів – давайте поставимо їм завдання. Хай проконтролюють і покарають тих, хто не виконує Законів України. Коли в країні мало хто виконує закони, не зовсім мудро звинувачувати у цьому лише радіостанції”, – розповів лідер гурту “Тартак”.

Положинський вважає, що війна і музика неодмінно поєднані між собою, адже саме в умовах боротьби можна побачити багато прекрасних людських якостей та вчинків, які надихають.

“Звісно, я як кожна творча людина гостро реагую на всі потрясіння: моральні, суспільні, політичні. Війна і все, що з нею пов’язане, не оминули мене. Війна стала або причиною написання пісень, або знайшла відображення у них прямо чи опосередковано. Але зараз почав писати більш веселі композиції, тому що зрозумів, що певною мірою веселощі допомагають перемагати”, – каже він.

Для прихильників Сашка Положинського “БУГ” пропонує найцікавіші “гутіркові” тези співака.

— Української пісні стало більше на радіо. Хай це поки що більше формальність, ніж реальність, і хай більша частина цих пісень не заслуговують, на жаль, на серйозну увагу, але я з тих людей, які вірять, що кількість рано чи пізно почне перетворюватися на якість. І тому я тішуся, що люди все більше пісень пишуть українською мовою і що мають можливість їх донести до аудиторії.

— При тому, що я сам закінчував російську школу, брав участь в олімпіадах з російської мови ще коли вчився в радянській школі, читаю багато і коли потрібно спілкуюся цією мовою, все одно розумію, що Україна не відбудеться як незалежна держава, поки українська не стане домінуючою в усіх сферах спілкування.

— Мені би хотілося вирішувати проблеми, а не привертати до них увагу.

— Не порівнюйте, будь ласка, український кінематограф з Голівудом, тому що це все одно, що порівняти сучасний танк з бойовою колісницею римських воїнів. Ми поки що на колісницях, але потрошки-потрошки – і пересядемо на ракети, і будемо на ті танки згори поглядати. Може, колись…

— Класні фестивалі, але і там, і там було багато п’яних людей і для мене, як до людини непитущої, навіть сам момент спілкування з п’яними був не надто приємним, навіть коли вони мені казали, як мене люблять, і ще при цьому лізли обійматися.

— Хтось хоче жити в країні без тютюну, без алкоголю, без наркотиків. Хтось навпаки – хоче жити в країні тютюну, алкоголю, наркотиків і сексуальних забав. Треба вчитися знаходити між собою спільну мову, переконувати, перевиховувати. В нас поки що не дуже виходить. Одні кричать: “Нам заважають кохатися з тим, з ким ми хочемо кохатися”. Інші кажуть: “А ми вас за це поб’ємо”.