Коли приходить весна – починаються дива. Оксана Білик про писанки
Про писанки Оксана Білик розповідає із захопленням в очах. Писанкарка зізнається, що не може створити одну писанку за раз, за цим заняттям вона проводить чи не цілий день. Той, хто хоч раз спробував створити писанку зрозуміє, як важко відірватися від цієї справи, розповідає жінка.
Оксана Білик працює викладачем образотворчого мистецтва у Володимир-Волинському педагогічному коледжі, керує студією писанкарства. Почала писали більше 20 років тому. З того часу не може зупинитися. Кожного року старається спробувати щось нове. За сезон, так би мовити, майстриня створює близько півсотні робіт на курячих, гусячих, перепелиних яйцях.
Жінка стверджує, що зимою творити не те що не можна, а навіть не хочеться. А коли пригріє трішки сонечко, то і натхнення з’являється.
Сьогодні писанки Оксани Білик виставляються у галереї культурно-мистецького центру у Володимирі-Волинському. На виставці майстриня представила переважно свої роботи, які доповнила творіннями своїх студентів.
Ви представили дуже велику колекцію. Це все ваші творіння?
Всі роботи, які в рамочках і оформлені в соломці – мої. Студентські роботи – це ті, які нанизані на ниточку і у вигляді намиста.
Досить велике різномаїття. Стільки різних кольорів і стилів. Розкажіть про них і чому роботи так різняться.
Я досить давно вже займаюся писанкарством і мої найулюбленіші писанки – це ті , які передають волинський колорит. Червоні з білим. Вони були написані вже кілька років тому.
Кожного року стараюся спробувати щось нове. З нових писанок мені дуже подобаються ті, що з трипільськими мотивами. Вони пишуться по жовтому кольору або фарбуються в червоний і чорний, а потім деякі моменти видряпуються для того, щоб більше світлоти надати яйцеві.
Останні два роки я почала частіше писати на гусячому яйці. На ньому більша площина і є де «розвернутися». Тут я використовую електричний писачок, є можливість писати дрібніше.
Часом створюю травянки. Береться найчастіше риженьке яйце і витравлюється в оцті. Фарба не використовується.
У цьому році я вперше виставляю декілька картин виготовлених у техніці черпаного паперу. У позаминулому році Ірина Надюкова запросила до нас майстриню, яка показувала майстер-клас. Я спробувала зробити картинку і просто не змогла зупинитися. Потім поїхала на Ягелонський ярмарок в Любліні. Символ ярмарку – курка. Аплікувала папером кілька курей. Полякам дуже сподобалося.
Матеріал для картин роблю сама. Простий папір нищу і рву. Потім він збивається в блендері. Туди можна досипати зерно, ниточки, сушені квіточки і т.д. Вся ця кашка вибирається з води і з неї формується зображення.
Де ви зберігаєте свої робити? Чи потребують вони додаткового догляду?
Писанки у рамках. Рамка на рамці – так зберігаю вдома. Правда вони і так зайняли найбільшу кімнату. А з кожним роком все додається.
Коли починаєте писати? Скільки створюєте нових писанок і чи змушуєте себе до роботи?
Починаю писати перед початком весни. Раніше не виходить. Зима – це така пора року, яка не сприяє створенню писанок. Весною вибираю той період, коли вільніша, коли канікули в коледжі, вихідні. Правду напевно кажуть, що коли починається піст, тоді тільки можна писати. Адже саме в цей час з’являється бажання і так до самого Великодня пишеться.
Часу ще до Великодня вдосталь. Що нового спробуєте при створенні писанок цьогоріч?
Нещодавно я спробувала натуральні барвники. Дуже багато в нас є майстринь, от наприклад у Києві, які займаються фарбуванням яєць саме натуральними барвниками і дуже популяризують це. От і я почала з ними спілкуватися, ця ідея мене захопила.
Коли ти користуєшся натуральними барвниками, то можеш отримати непередбачуваний результат. Ти вариш листя, травичку чи ягоди, запарюєш їх, туди опускаєш писане яйце. Так ось, поки його не дістанеш, то не дізнаєшся, який колір може вийти. Передбачити важко. Цей процес і його результат мені подобається.
Наприклад, я використовувала мати-й-мачуху, щоб зафарбувати свої писанки. Але на такій писанці ви бачите три різні відтінки, а пофарбована вона тільки однією рослиною. Чому так виходить? А тому що крім трави треба додати ще й галун або квасець. Є різні квасці. Якщо я використаю алюмінієво-калієвий, то вийде найсвітліший колір, якщо додам залізний або мідний купорос, то інший. Це ціле мистецтво.
Через зайнятість, технічний прогрес і ще ряду причин люди сьогодні відмовляються від таких святкових традицій як створення писаного яйця. Чи правильно це і чи всі повинні сповідувати такі традиції?
У моїй сім’ї я перша почала писати писанки. Ні моя бабуся, ні мама цього не робили. Я намагаюся продовжувати цю любов до писанок у студентах. Хоча і вмене були моменти, коли говорила, що більше не буду писати. Але діти приходять до мене і говорять: давайте спробуємо те і се, а давайте сядемо і напишемо.
Бажання спробувати розписати яйце повинне саме прийти. А тих, хто хоче спробувати, не можна відштовхувати. Вони навчаться писати і далі когось навчать. Я дуже пишаюся тим, що моя дочка, а вона студентка першого курсу технічного вузу, який далекий від мистецтва, настільки гарно і точно пише писанки, що впевнено скажу, вона мене переписала. І я знаю, що любов до писанки в неї точно не пройде. Може, вона буде програмістом, але писанки буде писати.
Оксана Білик розповідає, що той хто хоч одного разу спробував писати писанку, не зможе відмовитися від цього заняття протягом всього життя.
Насамкінець майстриня розповіла кілька простих правил, щоб писанка вдалася.
Кажуть, що треба молитися. Коли я пишу, то в стінах коледжу шум і гам. Кажу студентам: беремо яйце і думаємо про щось хороше. Не можна злому писати, не можна нервуватися, коли пишеш. Треба, щоб був спокій в душі. І тоді сам починаєш думати про процес, який символ вибрати. А символ на писанці має бути обов’язково, а не просто квіточка. Коли ви в злагоді зі своїм внутрішнім світом, то тільки тоді і вийде писанка.
