Хороший актор не грає роль, він її проживає: історія успіху театру «Різнобарв’я» з Володимира-Волинського
27-го березня відзначали всесвітній День театру, в честь цього БУГ розповість, а для когось нагадає зіркову історію «Різнобарв’я». Володимир-Волинського театру-студії, яким славиться наше місто.
У 2015-му році мистецтвознавчиня, редакторка журналу, викладачка одразу в двох навчальних закладах: Донецькому університеті (телевізійна журналістика) та коледжі (акторське мистецтво, режисура) Лариса Половньова була вимушена переїхати з далекого Сходу України на крайній, як вона говорить, “дикий Захід”. Війна застала неочікувано й змусила винуватицю історії стати героїнею життєвого вестерну.
З сім’єю вона поселилися у Володимирі та вже через рік з подругою та колегою Людмилою Похожаловою організували аматорський театр-студію.
Почалося все з того, що жінками зацікавились місцеві ЗМІ по тій причині, що вони були переселенками.
“Я терпіти не можу слова “переселенці”, я завжди наголошую, що живу в своїй країні й можу вільно обирати, в якому місті мені проживати. Я рятувалася від війни й не підтримувала поглядів тамтешніх жителів, тому довилося переїхати”, – ділиться пані Лариса.
На інтерв’ю в газетному виданні “Рідне місто” згадали, як в кінці минулого століття славився майстерністю та мав заслугу перед публікою театр під керівництвом Богдана Берези. Редакція газети, яка вже дізналася про режисерську освіту жінок, дала ідею організувати новий колектив.
“Я не можу не згадати цих журналісток: Лілія Парафін, Людмила Сидорук і неформальний лідер Тетяна Палаєвська“, – розповідає режисерка про жінок, які поклали ядро ідеї створення театру.
Пані Лариса на той момент вже понад 50 років займалася акторським ремеслом, тому вони з подругою, не довго сумніваючись в своїх можливостях, перейшли до діла. На той час директрисою КМЦ була Катерина Юрчук, яка зараз на керівній посаді в місцевій художній школі. Їй сподобалася ідея Лариси та Людмили й вона зголосилася їм допомогти.
До нас долучилися працівники музичної школи та інші яскраві особистості, кожен з акторів був самобутнім і колектив видався настільки різноманітним, що ніяка інша назва не підходила так влучно, як “Різнобарв’я”, – ділиться пані Половньова.
Семеро на той момент акторів вперше виступили з виставою “Шкандаль в благороднім сімействі” 8-го березня 2016-го року, чим викликали фурор серед глядачів майстерною грою на сцені.
“Перші вистави були безкоштовні, люди хотіли роздивитися, хто ми такі, чи не якісь, часом, авантюристи”.
У кінці 2016-го року акторів було вже 20. Аматорський театр розвивався й процвітав, приходило все більше бажаючих навчитися акторскій майстерності. Успішними темпами вже через 2 роки театр-студія отримав звання народного.
Режисерка розповідає, що театральна студія мусила “тримати марку”, адже на них лежала відповідальність перед глядачем, щоб показати справжні, живі емоції. Також професіоналізм полягав у тому, щоб точно відобразити дух тої епохи, в якій написана п’єса, від костюмів до традицій.
Студія це перш за все навчання. У квітні минулого року відбувся перший випуск учнів студії.
“Через театр за ці роки пройшли близько ста акторів, багато з них продовжили професійний шлях. З нами залишалися тільки ті, хто самовіддано закохувався в акторське мистецтво”, – ділиться викладачка.
Театральна трупа показувала вистави в Турійську, Ковелі, Луцьку та Львові. Зважаючи на те, що ці виїзди були затратними, адже колектив аматорський і викладає заняття безкоштовно.
З самого початку Лариса Половньова була постановником, а Людмила Похожалова репетитором зі сценічної мови. Зараз пані Лариса проводить з кожним актором “Різнобарв’я” індивідуальну роботу задля покращення акторської майстерності.
“Навіть в період пандемії наш колектив не пропустив жодної репетиції. Під час локдауну ми знімали вистави на відео й закидували в інтернет”, – пишається високим рівнем організованості Половньова.
Юні новоприбулі актори, за словами режисерки-організаторки, завжди беруть участь у виставах старшого покоління, неважливо, якої пріорітетності їхня роль – таким чином вони набираються досвіду.
У 2020-му році колектив взяв участь у першому міжнародному онлайн-фестивалі. 97 професійних і народних театрів показали свою майстерність, а виставі нашої трупи під назвою “Безіменна зірка” вдалося зайняла 2-ге місце.
На запитання режисерці, які в неї подальні плани на розвиток театру-студії, пані Лариса відповіла, що надає перевагу інтенсиву більше, чим екстенсиву. Тобто працює з тим, що має й робить це найкращим чином.
“Зараз я одна, у мене 3 вікових групи. Плануємо багато, проте, зважаючи на карантин, доводиться ці плани корегувати”.
Як писав поет та драматург Маяковський “Театр – це не дзеркало, а збільшувальне скло”.
У персонажах, навіть тих, які з минулих століть, ми бачимо людей сьогодення в тому амплуа, яке не помічаємо в буденності.
Попри всю інформацію про театр “Різнобарв’я”, почуту чи прочитану, важливо саме побачити сценічну гру акторів вживу. Мисткиня рекомендує кожному відвідати вистави місцевого театру й повноцінно відчути атмосферу дійства.
