Інвалід убив односельчанина, який доглядав за ним, а потім закінчив життя самогубством. Подробиці резонансної події у селі П’ятидні

У Володимир-Волинському районі швидко розповсюдилася жахлива звістка про вбивство у с.П’ятидні.

Журналісти видання «Місто Вечірнє» зателефонували начальнику Володимир-Волинського відділення поліції Михайлу Бобику, який погодився розповісти, що сталося у селі.

Восьмого грудня о 14-й годині до чергової частини Володимир-Волинського відділення поліції надійшло повідомлення, що на одному з обійсть у с.П’ятидні було виявлено труп чоловіка, що висів на мотузці під навісом. На місце негайно виїхала слідчо-оперативна група. При ретельному огляді у кишені одягу небіжчика наші співробітники знайшли записку, в якій повідомлялося, що поряд у хаті знаходиться труп чоловіка, а також були вказані номери телефонів і адреси його родичів. Аналогічний папірець висів і на вхідних дверях у будинок. У помешканні за столом поліцейські побачили бездиханне тіло чоловіка з ознаками насильницької смерті. В область грудини був встромлений ніж. Судмедексперт на тілі потерпілого виявив три ножові поранення у ділянку серця. На столі знаходилася ще одна записка, в якій ішлося, що потерпілий заслужив це.

Співробітники поліції ідентифікували тіла померлих. Вони належать жителям с.П’ятидні.

Підозрюваний у вбивстві Леонід Щ., 1957 року народження. Чоловік жив самотньо. До нього звичайно ходили пиячити любителі спиртного. Було встановлено, що 6 грудня гостем Леоніда був Олександр М., 1970 року народження. Ймовірно, чоловіки відзначали День Збройних сил України. Пізно ввечері між ними виникла суперечка, в результаті якої о 23.45 господар будинку Леонід Щ. наніс ножові поранення своєму гостю Олександрові. Майже дві доби вбивця мучився, бо в його помешканні знаходився труп вбитого ним односельчанина. Зрештою, написавши записки, Леонід повісився. Такою є попередня версія слідства.

За даною справою відкрито кримінальне провадження. Дані внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Призначено ряд експертиз, у тому числі графологічна. Тільки після отримання результатів можна буде робити остаточні висновки. Наразі проводиться слідство, повідомив Михайло Бобик.

Відплата за добро

Аби більше дізнатися про обставини страшного злочину, журналісти вирушили у П’ятидні. Будинок, де сталося вбивство, стоїть пусткою. Поспілкувавись з сусідами, склалася наступна картина.

Виявляється, Леонід Щ. уже неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та відбував покарання. За що, ніхто достеменно не знає, але нібито раніше вбивств за ним не числилося. Років з десять тому повернувся у село після чергової відсидки. Незважаючи на послужний список, колишнього зека ніхто не боявся, бо він нікого не чіпав і нібито не представляв загрози. Чоловік жив у батьківській хаті самотньо. Був колись одружений, але розлучився. Колишня дружина проживає в одному із сіл району, а дочка – десь в Європі.

Леонід обробляв землю, садив, сіяв і збирав урожай, хоча особливим працелюбством не вирізнявся. Постійного доходу не мав, бо ніде не працював. Останнім часом жив на те, що розпродував майно з хати, в тому числі – меблі. Пиячив. У нього частенько збиралися місцеві чоловіки і влаштовували хмільні посиденьки. А найчастішим гостем був Олександр, бо жив по сусідству. Чоловіки давно товаришували.

Влітку цього року з Леонідом сталася біда – відмовили ноги. Із серпня він вже нікуди не ходив, а по подвір’ю пересувався з допомогою милиць. Олександр у всьому допомагав другові: купував продукти, готував їсти, мив посуд, носив воду, прибирав у хаті, навіть картоплю йому викопав, бо той не міг. Бувало, що залишався у нього ночувати після чергового застілля.

Яка кішка пробігла між чоловіками того злощасного вечора, вже ніхто не дізнається. Всі мої співрозмовники сходяться на думці, що, мабуть, сильно вони напилися, чогось не поділили – ось і виник конфлікт. Розлючений Леонід жорстоко позбавив життя людину, яка була для нього єдиною підтримкою і опорою, яка піклувалася про нього. Така відплата за добро. Це стало шоком для односельчан. А найстрашніше те, що, судячи із записки, яка лежала на столі, вбивця так і не розкаявся, до кінця залишаючись впевненим, що мав право чинити самосуд. Він повісився, бо знав, що, будучи хворим і немічним, решту життя проведе у в’язниці. Такої перспективи не хотів – ось і «пошкодував» себе.

Тихо поховала Леоніда родичка з Устилуга.

Усе могло б бути інакше…

У П’ятиднях прохання журналістки зустрітися відгукнулася колишня дружина Олександра пані Людмила. Жінка з теплотою розповідає про чоловіка, хоча їхнє спільне життя не склалося. Хай там що, але ж не чужими вони були одне одному. Їх поєднувало двоє дітей, 22-річний Михайло та 18-річна Ольга.

Олександр був хорошою людиною. Не боявся ніякої роботи, любив чистоту, слідкував за собою. Але мав пристрасть до спиртного, яка перекреслювала все. У нетверезому вигляді кардинально мінявся, конфліктував, створював напружену обстановку, – каже Людмила Іванівна. – Я намагалася зберегти сім’ю заради дітей. Але не вийшло.

У дитинстві захворіла Ольга. Необхідною умовою одужання дівчинки медики назвали спокій у родині. Тож лікарі поставили пані Людмилу перед дилемою: або здоров’я донечки, або життя з чоловіком. Звісно, рішення було прийнято на користь дитини. Коли Олі виповнилося 10 років, подружжя розлучилося.

За деякий час Олександр поїхав на заробітки в Ізраїль, пробув там рік. А як повернувся, прийшов до мене, сказав, що скучив за дітьми, і запропонував спробувати знову жити разом. З надією на позитивні зміни у поведінці чоловіка я погодилася. Ми з ним купили хату у селі й зійшлися. Жили років шість, але назвати це життям було складно. Тож одного дня забрала дітей і повернулася до мами, – ділиться жінка. – І ось декілька останніх років він мешкав сам. Отримував пенсію з інвалідності, трошки підробляв, якщо треба було комусь допомогти, так і жив. Я не тримала на нього зла, до останнього ми спілкувалися. До речі, я бачила Олександра у день вбивства у магазині. О шостій вечора він купував горілку. Якби не та пиятика, все було б інакше…

Минулого четверга Олександра проводжали в останню путь. Організацією поховання займалися двоє його братів і мама, які проживають в Устилузі, та пані Людмила. На похороні зібралося багато людей.